«Добрий велет», який віддав усі свої сили на те, щоб «у простоті, великодушності, працьовитості, відвазі, радості й повній посвяті ділам милосердя» служити хворим. Так кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих, підсумував життя блаженного Луїджі від Пресвятої Богородиці Утішительки, в миру – Андреа Бордіно, здійснивши від імені Святого Отця його беатифікацію. Урочиста церемонія відбулася у суботу, 2 травня 2015 р., в північноіталійському місті Торіно.

Андреа народився 12 серпня 1922 року в сім’ї п’ємонтських виноробів. Схильний більше до спорту, як до навчання, юнак відзначався сильною статурою і високим зростом, а в родинному домі здобув стійке християнське виховання, поглиблене активною участю в парафіяльному житті та в асоціації «Католицька Акція». Коли Андреа досяг двадцятирічного віку, його призвали до війська і 1942 року він потрапив на фронт, здійснюючи службу в частинах, відповідальних за постачання й забезпечення.

Потрапивши в оточення біля Дону під час сталінградського контрнаступу радянських військ, Андреа Бордіно опинився у сибірських концтаборах, а пізніше був інтернований до Монголії. У таборах відзначився тим, що й надалі чинив діла милосердя, служив немічним та роздавав половину свого пайка хворим. Там же визріло його чернече покликання.

Повернувшись після завершення війни до Італії, Андреа вирішив посвятити своє життя Богові на служінні страждаючим. Отож, 1946 року він вступив до Згромадження Братів Святого Джузеппе Коттоленго, розпочавши життя молитви і дієвого милосердя. Серед його обов’язків було дбати про гігієну хворих, подавати ліки, опікуватися важкохворими і прикутими до ліжка. Дуже швидко брат Луїджі – таким було його чернече ім’я – став найбільше бажаним з боку лікарів і пацієнтів санітаром, відзначаючись вмінням, ефективністю, надійність та шанобливістю.

Коли йому виповнилося 55 років, брат Луїджі від Пресвятої Богородиці Утішительки розпочав свій останній хресний шлях: лікарі поставили діагноз лейкемії. Переносячи невимовні страждання, супроводжуючи їх умиротвореною прославою Господа Бога, він відійшов по вічну нагороду 27 серпня 1977 року.

Брата Луїджі називали «добрим велетом» з огляду на його статуру та непересічну силу, завдяки яким він міг переносити пацієнтів на руках, а своєю малослівністю, посмішкою та спокійним виразом обличчя додавав почуття спокою і безпеки. Його зворушливе співчуття поєднувалося з високими професійними навиками, а серед заслуг можна згадати і те, що брат Бордіно був серед піонерів донорства крові. Свідки його святості запам’ятали його, як мужа віри і надії, завжди сповненого оптимізмом.