Багато років любинські парафіяни чекали на освячення своєї церкви. Уже 2006 р. почали відправлятися перші богослужіння в новобудові. А цього року, 19 червня, сталася ця довгоочікувана подія. До Любина з’їхалися вірні не тільки з навколишніх міст – Лігниці, Пшемкова, Ґлогова, Сьроди-Шльонської, Ґузиць, Шпротави, але і з дальших – Вроцлава, Олави, Олесниці, Зеленої Гори, куди греко-католиків із західної Лемківщини, Томашівщини та Надсяння закинули бурхливі хвилі Операції «Вісла».

Запрошені та присутні на освяченні церкви були владика Володимир (Ющак) – єпископ Вроцлавсько-Ґданський УГКЦ, владика Петро (Крик) – єпископ Греко-католицької церкви Німеччини та країн Скандинавії, священики Вроцлавсько-Ґданської єпархії та Перемисько-Варшавської архиєпархії, протоігумен отців василіан о. Ігор Гарасим та сестри-монахині. Владу міста представляв її голова – мер Любина Роберт Рачинський.

Історія любинської парафії розпочалася з її заснування: 1979 р. її засновником став о. Петро Крик. Раніше богослужіння відправлялися в любинських католицьких костелах, з якими про таку можливість необхідно було кожного разу домовлятися, частіше місцеві греко-католики їздили до Лігниці та Пшемкова.
Все почало змінюватися, коли 1988 р. запропоновано о. Богданові Огороднику очолити любинську парафію. Поневіряння по римських костелах Любина наштовхнули його на думку про побудову своєї греко-католицької святині. Отець Богдан звернувся до влади міста з проханням про виділення ділянки землі для побудови храму. Після чотирьох років пошуків, 22 серпня 2001 р., землю придбано у власність парафії. Місце, на якому сьогодні стоїть святиня, є п’ятою ділянкою з тих, які священик просив надати під будівництво українського храму.

Почався нелегкий шлях до здійснення мрії. Два роки пішло на розробку проекту церкви любинському архітекторові Володимирові Банашу спільно з о. Богданом. Однак «головною скрипкою» був священик, бо ідея проекту визріла в довгих роздумах та обговореннях з парафіянами. Врешті-решт, 30 липня 2003 р. почалося будівництво, яке відбувалося з перервами, залежно від наявності коштів, з огляду на погодні умови та деякі технічні моменти. Ще в недобудованому храмі о. Богдан, починаючи від Великого четверга 2006 р., відправляв перші богослужіння, а 2012 р. встановлено тут іконостас, ікони до якого написав львівський іконописець Іван Климочко.