Важкі питання: аненцефалія

ПИТАННЯ: Чи припустимо переривати вагітність, якщо відомо, що дитина народиться без мозку, адже все одно вона не зможе вижити?

ВІДПОВІДЬ: Питання про те, чи є дитина, народжена без мозку, людською особистістю, хвилювало богословів з давніх часів, перш за все в світлі можливості її Хрещення. І вони прийшли до позитивної відповіді. Дитина, позбавлена мозку або його частини, завжди шанувалася як людська особистість і отримувала Хрещення.

До цього ж висновку можна прийти і з наукової точки зору: дитина з вадою або відсутністю мозку є індивідуумом, представником людського роду, плодом людського дітонародження. З самого зачаття динамізм розвитку цього індивідуума спрямований на досягнення біологічної зрілості людини, хоча і недосконалої. У багатьох випадках цей розвиток доходить до народження, а іноді триває місяці після народження. Тому дитина з аненцефалією володіє цінністю і гідністю людської особистості, а значить, ставитися до неї слід з такою ж повагою і турботою, як до будь-якого плоду і новонародженого. І з терапевтичної точки зору це означає, що їй потрібно забезпечувати звичайну турботу – тепло, харчування і гідратацію, – поки не настане природна смерть.

В даний час діагноз аненцефалії може бути поставлений за кілька місяців до передбачуваної дати пологів за допомогою звичайного ультразвукового дослідження, а також за допомогою вимірювання рівня деяких речовин в материнській крові або амніотичної рідини, зокрема, рівня альфа-фетопротеїну. Дехто після цих аналізів вдається до так званого терапевтичного аборту. Але і в таких випадках аборт неприпустимий. Йдеться про людську особистість, над життям і смертю якої ніхто не має влади. Будь-яка людина, в якому б стані вона не перебувала, має бути прийнятою і повинна отримувати необхідну турботу, поки сам Господь її не закличе. І звичайне виправдання – «вона все одно скоро помре» – не може бути прийнятним з моральної токи зору. Так, це правда, вона скоро помре. Але непорушним залишається той факт, що ніхто з нас не має влади над життям іншої людини. Зрештою, подібну логіку можна було б застосувати до будь-якої людині. Кожен з нас рано чи пізно помре, і ні про одне немовля не можна з упевненістю сказати, що воно проживе щасливе і безхмарне життя, зберігаючи здоров’я. Але все це не може виправдовувати вбивство людини.