Важкі питання. Чи гріх займатися радіестезією?

ПИТАННЯ: Нещодавно я виявив у себе дар біолокації. Чи гріх займатися нею, якщо я нікого в це не залучаю, а лише проводжу маленькі експерименти?

ВІДПОВІДЬ: Біолокація (або радіестезія) – це термін, що використовується для деяких видів «позачуттєвого сприйняття». Мова йде про здатність людини увійти в ментальний контакт з будь-якою сутністю, прихованою від органів чуття людини, від нормального механізму нашого пізнання. Це може бути пошук води, металів, нафти під землею, визначення корисності та дозування їжі, ліків, діагностика та лікування хвороб, прочитання листів в закритих конвертах, пророкування майбутнього, визначення батьківства, читання думок і почуттів інших людей і так далі. Як і у випадку інших паранормальних явищ, ця область донині позбавлена наукового обґрунтування.

З християнської, моральної точки зору біолокація може бути допустима, якщо вона використовується для виявлення мінералів. Біолокація неприпустима, коли вона використовується для проникнення в почуття і думки інших людей. По-перше, тому що кожна людина має право на свою конфіденційність, по-друге, оскільки використання подібного феномена може стати джерелом необґрунтованих страхів і обману.

У 1942 році Святий Офіцій (сьогоднішня Конгрегація віровчення) оприлюднила заборону на подібний вид діяльності, застосовний до будь-яких обставин, пов’язаних з особистістю: її здоров’ям, інтелектом і мораллю, життям і смертю, місцезнаходженням і так далі; а також застосовний до вгадування подій . Текст заборони можна знайти у зводі Актів Апостольського Престолу, 34 том.

Що стосується «маленьких експериментів», то з ними потрібно бути дуже обережними, оскільки відомі численні випадки психічних порушень у людей, залежних від використання маятника.

За матеріалами: Радіо Ватикан

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан – [email protected], поштова адреса для запитань – – Російська служба Радіо Ватикану, 00120 Ватикан.