ПИТАННЯ: Чи є смертним гріхом відмова від дітонародження після народження дитини з важким спадковим захворюванням?

ВІДПОВІДЬ: Невірно вважати, ніби відмова від народження дітей у шлюбі є смертним гріхом. Церква закликає до відповідального батьківства і материнства, і Другий Ватиканський собор стверджує: "Подружжю відомо про те, що у своєму обов'язку давати дітям життя і виховувати їх, що слід вважати особливою місією подружжя, вони є співпрацівниками і тими, хто немовби вияснює любов Бога Творця. Тому вони стануть виконувати свої обов'язки з почуттям людської та християнської відповідальності, а також будуть, слухняно шануючи Бога, у взаємній згоді і старанні складати собі правильне судження, прагнучи як до власного блага, так і до блага дітей, які вже народилися або ще можуть народитися, враховуючи при цьому матеріальні та духовні умови часу і життєвого статусу і, нарешті, керуючись міркуваннями блага сім'ї, мирського суспільства і самої Церкви. У кінцевому рахунку це рішення подружжя повинні самі приймати перед Богом" (GS 50).

Таким чином, подружжя може вирішити не мати більше дітей. Однак, якщо під виразом "відмова від дітонародження" матимуть на увазі контрацепцію, то це дійсно буде тяжким гріхом, оскільки контрацепція фальсифікує задум Бога про подружню любов, закриваючи подружжя від всецілого взаємного дару, який включає і можливість стати матір'ю і батьком. А ось природні методи планування сім'ї, які полягають у визначенні плідних і неплідних днів протягом циклу, – це шлях, прокладений Самим Богом, оскільки за допомогою цих методів подружжя вчаться володіти собою, вдаючись до стриманості в певні дні, але залишаючись при цьому відкритими до всецілого взаємного дару і не ставлячи жодних штучних перепон задумам Бога. Таким чином вони стають співпрацівниками Бога також і в своєму відповідальному підході до дітонародження. Практикуючи методи розпізнавання плідності, подружжя не ставлять себе на місце Бога, визначаючи які цілі їх подружньої близькості, а йдуть пліч-о-пліч з Його премудрістю, що дала жінці плідні й неплідні дні, і залишаючись при цьому в єдності з Ним і в благодаті, необхідній  для прийняття Святого Причастя. Якщо ж у подружжя виникають непереборні психологічні перешкоди до використання природних методів, єдиний шлях для таких пар, які свідомо вирішують відмовитися від дітонародження, – це повне утримання.