ПИТАННЯ: Яку покуту може накласти на каяльника сповідник? Чи правильно поступив священик, якщо дав не молитву, а відвідування катехизації в парафії?

ВІДПОВІДЬ: В ранньохристиянській Церкві і в ранньому Середньовіччі покути були пропорційні скоєному гріхові. Кожному гріхові відповідала особлива покута. Вона залежала і від статусу каяльника і була різною для священиків, монахів, мирян, для дорослих і дітей, для тих, хто перебуває або не перебуває в шлюбі і т.д., а також від кількості скоєних гріхів. Але і в ті часи віруючі чітко усвідомлювали, що тільки кров Христова може спокутувати гріхи, а не наші покаянні практики. Покута - це наша участь у відкупительному діянні Христа, і вона має цілющу властивість. Сьогоднішні сповідники накладають покути, як і раніше, усвідомлюючи саме їх цілюще значення. Покута може полягати як в певних молитвах, так і в здійсненні добрих справ. Покуту слід виконати згідно з тими приписами, які сформулював священик під час Таїнства Покаяння.