Важкі питання. Чи можуть бути прощені вбивці і насильники?

ПИТАННЯ: Що стало із зрадником Христа Юдою і іншими зрадниками, розбійником Вараввою після чудесного воскресіння Христа? Чи можуть бути прощені вбивці і насильники роду людського? До якої міри дієве християнське всепрощення?

ВІДПОВІДЬ: Милосердя Господа не має меж, Він дійсно прощає всіх, навіть тих, хто робить найжахливіший, найстрашніший гріх. Немає такого діяння, яке б не могло бути прощено Господом, адже навіть однієї-єдиної краплі крові Ісуса Христа достатньо для відкуплення всіх злочинів людства.

Всі гріхи Господь прощає – якщо сама людина хоче бути прощеною. Навіть італієць Вартоломій Лонго, який заснував святиню Діви Марії в Помпеях, був прославлений у лику блаженних, а в молодості він не просто захоплювався сатанізмом, а й був сатанистським священиком. Милосердя Бога торкнулося його, він розкаявся у всьому, був повністю прощений і навернувся.

Що стосується Юди, то прощення Бога поширюється і на нього. Ісус молився за Юду. Можна стверджувати, що Юда відчував поклик благодаті, але він був занадто гордий, щоб змиритися перед Господом. Замість того щоб прийти до Господа, він відправився до первосвящеників, які кинули його напризволяще.

Треба зауважити, що в Євангелії не стверджується, що Юда відправився в пекло. Хоча в ньому присутні вирази, які наводять на думку про це, наприклад: «Горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще тому чоловікові не родитися» (Мк 14,21).

Господь намагався торкнутися серця Юди усіма способами. Однак Іскаріот в своїй поведінці виявляє знаки затятості в грісі. Він залишається в цьому стані до кінця життя, додаючи до всього скоєного тяжкий гріх: відчай в своєму спасінні. Таким чином, Юда відкинув прощення Господа.

Що ми знаємо про Варавву? Євангелист Матей повідомляє, що це був добре відомий в’язень, Лука описує його як революціонера і вбивцю, Іван – як розбійника. Ці різні характеристики не суперечать одна одній: перед падінням Єрусалиму часто звичайні розбійники ставали повстанцями, додаючи до своїх злочинів боротьбу проти римської влади. Саме в такій ситуації перебував Варавва: він був не тільки політичним противником римлян (а значить, героєм боротьби за незалежність для ізраїльтян), але і бандитом.

Ми нічого не знаємо про вічну долю Варавви. Ми не можемо сказати, засуджена чи виправдана та чи інша людина. Навіть відносно Юди ми можемо лише робити припущення. Ми можемо лише стверджувати, що Бог дарує Своє прощення всім, і кожен, хто приймає це прощення і щиро кається, врятований. Ми не можемо судити ні про одну людину, якими б жахливими не були її злодіяння: навіть в останню мить життя у людини є шанс бути повністю прощеною і увійти в вічне блаженство.

В Євангелії від Матея Ісус Христос говорить: «Тому кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься; якщо хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому»(Мт 12). Пояснюючи поняття «гріха проти Святого Духа», Тома Аквінський пише, що гріхів проти Святого Духа стільки, скільки існує способів зневажати допомогу Бога, який утримує людину від гріха. Людина може утримуватися від зла за допомогою різних факторів. По-перше, вона віддаляється від зла, розмірковуючи про Божий суд: її утримують з одного боку надія, з іншого – страх. У цьому сенсі гріхом проти Святого Духа є невіра в можливість порятунку з одного боку або впевненість у спасінні без жодних зусиль – з іншого. Не вірити в можливість порятунку означає не вірити в милосердя Бога або думати, що наші гріхи більші за Його милосердя. Або ж це означає не звертатися до милосердя Бога з гордині, як це сталося з Юдою: він розкаявся, але не вибачився перед Господом. До речі, в одному з видінь Святої Катерини Сієнської Бог сказав про Юду: «Цей гріх не може бути прощений ні при житті, ні після смерті: людина відкинула, знехтувала Моїм милосердям. Тому в Моїх очах цей гріх важчий, ніж всі інші гріхи, які вона могла зробити. Ось чому про розпач Юди я шкодую найбільше, і для Сина Мого це було важче, ніж сама його зрада. Ось на що засуджені своїм оманливим судженням люди, які вважають, що їх гріх більший від Мого милосердя, ось чому вони покарані разом з демонами і з ними засуджені на вічне страждання».