Важкі питання. Катехизація і прозелітизм

ПИТАННЯ: Чи не буде прозелітизмом допускати на заняття з катехизму в католицькій парафії православних і протестантів, за їх бажанням? Наприклад, їм тоді б викладалося вчення про першість Римського єпископа.

ВІДПОВІДЬ: На заняття з катехизму, звичайно, допускаються всі бажаючі. Відвідування катехизації нікого не робить автоматично католиком.

З іншого боку, безумовно, існують значні відмінності між нашими віросповіданнями. Але приклад з першістю Римського єпископа, напевно, не зовсім показовий. Так, це важлива істина нашого віровчення, але вона не є першорядною і постійним предметом катехизації. Це лише розділ віровчення, але він не становить суті нашої віри.

Є чимало речей, які зближують православних і католиків. Приймати за бажанням на заняття з катехизації послідовників інших конфесій – це жест доброго ставлення до наших братів по вірі в Христа.

Зрозуміло, якщо хтось із них вільно і переконано вирішить приєднатися до Католицької Церкви, то це його особистий вибір, яким має бути і відвідування занять (у випадку дітей іншої конфесії – за обопільною згодою батьків).

Процитуємо у зв’язку з цим декларацію Конгрегації віровчення Dominus Iesus, яка згадує як про православних, так і про протестантів: «Існує єдина Церква Христова, яка перебуває в Католицькій Церкві, керованої Наступником св. Петра і єпископами, що перебувають в єдності з ним. Церкви, що не перебувають у єдності з Католицькою Церквою, залишаючись об’єднаними з нею міцними зв’язками – апостольською наступністю і Таїнством Євхаристії, – є справжніми помісними Церквами (пор. II Ватиканський собор. Декрет “Unitatis redintegratio”, nn 14 і 15. Конгрегація віровчення . Лист “Communionis notio”, n. 17). Крім того, Церква Христова перебуває і діє також і в цих Церквах, навіть якщо їм не вистачає повного спілкування з Католицькою Церквою і вони не приймають вчення про верховність влади, якою, з волі Божої, володіє Єпископ Риму, який вершить її у всій Церкві (пор . I Ватиканський собор. Догматична конституція “Pastor aeternus”; II Ватиканський собор. Догматична конституція “Lumen gentium”, n. 22).

З іншого боку, церковні спільноти, що не зберегли справжнього єпископату, а також істинної і досконалої суті Таїнства Євхаристії, не є Церквами в істинному значенні цього слова; тим не менше, люди, хрещені в таких громадах, об’єднані з Христом через хрещення і перебувають у певному, хоча й недосконалому, спілкуванні з Церквою. Насправді, хрещення саме по собі направлено до досконалого розвитку життя у Христі через цілісне сповідання віри, Євхаристію і повне спілкування з Церквою»(17).