ПИТАННЯ: "Навіщо потрібні паломництва і наскільки вони обов'язкові?"

ВІДПОВІДЬ: Паломництва – це один з проявів народної побожності, поряд з іншими  проявами релігійності віруючих, таким як почитання мощів, релігійні танці, розарії, медалики… Паломництва – це важливий аспект духовного життя, і часто відвідання святих місця заставляє людину задуматись про своє життя, про свої стосунки з Богом, допомагає повернутись до інтенсивного духовного життя. Цьому сприяє, найперше, сам досвід паломництва, досвід подорожі, в якій ми відтворюємо, наприклад, те, що пережив Авраам чи досвід виходу євреїв з Єгипту. 

Паломник ставить перед собою ціль і повільно прямує до неї. По дорозі він переживає труднощі, моменти взаємодопомоги і дружби. 

Під час подорожі людям легше усвідомити свої немочі і можливості, потребу в інших і в Бозі. Під час подорожі людина вчиться приймати і розуміти слабкості своїх супутників, вчиться милосердю і виходить зі своєї закритості. 

Християни з давніх часів розуміли своє життя як подорож до Бога, тому паломництва до святих місць вважались важливим елементом духовності. Подорож до святинь, де тим чи іншим способом являвся Господь, сприймалося як символ подорожі у вірі. 

Паломництва отримали розвиток після закінчення періоду переслідувань, тобто приблизно з IV ст., коли Церква почала жити в спокою і поступово люди  впевнювались, що кінець світу не є неминучим, як вважали християни в часи гонінь. 

Спочатку паломництва здійснювались не до святинь, а до святих, монахів і відлюдників. Це були подорожі покаяння з ціллю отримати духовні настанови. Пізніше поширились паломництва до могил мучеників і святих. Християни йшли, щоб вшанувати пам'ять і попросити про заступництво. 

Паломництва на Святу землю, де відбулось відкуплення, почались в  IV ст., принаймні на цей час припадають перші свідчення про такі паломництва. Розвиток покаяльних практик в Середньовіччі сприяв стрімкому росту таких паломництв на Святу Землю, до Риму.
 
Безумовно, відвідання святих місць приводить до щедрих духовних плодів в паломників, якщо вони готові пережити цей глибокий досвід. Проте треба зробити одне важливе уточнення – паломництва та відвідання святих місць не є невід’ємною частиною нашої віри, якою є Таїнства. 

Згідно навчання Католицької Церкви, вираження релігійних почуттів продовжують літургійне життя Церкви, але не замінюють його. Вони мають бути настільки упорядкованими, щоб бути у співзвуччі з Літургією, з неї витікати і до неї приводити народ. Тому що, згідно своєї природи,  Літургія набагато перевершує їх. Відвідання святих місць не замінить церковних Таїнств, які життєво необхідні християнину. 

Наприклад, сходження Благодатного вогню – це благочестива практика, яка збирає багато паломників. Проте, з якими б чудесними практиками це не було пов’язано, воно ніколи не замінить для віруючого Тіло і Кров Христові в Тайні Євхаристії. В цьому сенсі найбільш святим і бажаним місцем для християнина в світі є Дарохранительниця з Пресвятими Дарами. Будь-яка людина, найбідніша і безробітна, має безперешкодний доступ до цього скарбу, джерелу благодаті. 

Участь в Святій Літургії є для християнина життєво необхідною. Без цього він не буде привитий до лози, тобто Ісуса Христа, і не зможе брати участь в Його житті. 

Долучаючись до цього джерела благодаті, ми  отримуємо набагато більше, ніж змогли б отримати навіть у місцях, де жив Господь, Ісус Христос.