Важкі питання: передвизначення
  • Срд, 23/10/2019 - 19:11

Оскільки Бог знає все (тобто знає все, що ми зробили і що ще зробимо), чи означає це, що наша доля визначена наперед? Якщо Бог вже знає, хто спасеться, хто навернеться і як ми поведемо себе в певних ситуаціях, навіщо взагалі продовжувати світ? Чому Бог створює тих людей, які, як Йому відомо, підуть до пекла?

Передбачення Бога, тобто той факт, що Він знає все, не означає визначення наперед. Наприклад, якщо ми зможемо прочитати майбутнє іншої людини, то це зовсім не означатиме, що ми позбавимо її свободи. Інколи, навіть якщо ми не маємо якихось особливих здібностей, ми можемо передбачити, сказати до чого приведуть ті чи інші передумови. Це не означає мати владу над свободою іншої людини. Справа тут в простому прогнозі, який ми робимо на основі власного досвіду.

Коли ми говоримо про Бога, варто зазначити, що Його передбачення є досконалим. Бог знає до чого приведуть різноманітні свободи. «Бог більший від наших сердець і знає все», - говорить апостол Іван в першому посланні.

В історії багато хто заперечував, що в Бога є влада передбачити події, пов’язані із свободами людини. Інші, навпаки, віруючи в передбачення Бога, заперечували свободу людини.

Відповідно до католицького віровчення, Бог знає наперед наші свобідні вчинки, оскільки вони відбудуться в майбутньому. Але не можна говорити, що вони відбудуться саме тому, що Бог знав про них наперед.

Святий Августин роздумує так: «Як наша пам’ять не наділяє необхідністю події минулого, точно так само божественне передбачення не наділяє необхідністю події майбутнього».

Бог знає не лише майбутнє, пов’язане із свободою людини, тобто можливі події. Він знає також ті події, які могли б відбутись, якби люди прийняли інше рішення. В Старому Завіті ми зустрічаємо передчасну смерть деяких людей, яку Бог допускає, поки не зіпсувалось їхнє серце. Ось як це пояснюється, наприклад, в Книзі мудрості Соломона: «Він сподобався Богові й він полюбив його, а що жив між грішниками, то й переніс його. Його вхоплено, щоб лукавство не змінило його глузду або щоб хитрість не обманула душі його» (Муд.4,10-11). В Новому Завіті Ісус говорить, що Тир і Сидон навернулись би завдяки Його чудесам, якщо б Він вчинив їх в цих містах.

І так, католицьке вчення говорить і про божественне передбачення, і про людську свободу.

Чому ж Бог створює тих людей, котрі, як Йому відомо, підуть до пекла? Тут ми можемо навести таке порівняння: винахідник автомобіля знав уже наперед – якщо хтось буде використовувати машину неправильно, то вона може стати причиною загибелі багатьох людей. Чи можна через це вважати винахідника автомобіля відповідальним за всі автокатастрофи? Звичайно ж, ні. Те ж саме можна сказати про Творця: Він не створює людей для того, щоб вони ішли до пекла. Але якщо хтось вибирає саме такий шлях, якщо хтось саме так використовує свою свободу, то це зовсім не означає, що Бог не мав створювати людей.

І ще: на вічне запитання про те, для чого Бог нас сотворив, якщо знав, що ми згрішимо, святий Августин відповідав так: «Будучи цілком добрим, Бог в жодному разі не міг би допустити, щоб в Його творіннях було зло, якщо б Він не мав стільки сили і благості, щоб витягувати добро навіть зі зла». Цей же св. Августин пише: «Бог вміє використовувати на добро не тільки добрі речі, але і погані». А св. Тома Аквінський в свою чергу стверджував: «До благості Бога відноситься те, що Він допускає зло, з якого виводить добро. Нам поки не дано знати про все те добро, яке Бог виводить; в цьому світі ми бачимо переважно безпосередні ефекти зла, але дещо дуже важливе про це, було нам все-таки відкрито. Із найбільшого морального зла, яке було коли-небудь вчинене - відкинення і покарання Сина Божого, спричинені гріхами всіх людей - Бог надміром своєї благодаті, вивів найбільше добро – прославу Христа і наше відкуплення» - читаємо в Катехизмі Католицької Церкви. Ось чому в Літургії Великої Суботи Церква говорить словами св. Амвросія: «О, щаслива провина, що заслужила такого славного Відкупителя».