ПИТАННЯ: Про що конкретно і наскільки детально потрібно говорити на Сповіді?

ВІДПОВІДЬ: Існує дуже багато схем іспиту сумління, який ми проводимо, готуючись до сповіді. Нагадаємо, що визнання тяжких (смертних) гріхів є обов'язковим, визнання ж легких х (повсякденних) гріхів є бажаним. Немає якоїсь єдиної схеми.

У сповіді необхідно перераховувати всі смертні гріхи, які ми пам'ятаємо, їх кількість (хоча б приблизна) і вид. Говорити потрібно максимально чітко і без зайвих слів, вказуючи на ті обставини, які змінюють вигляд і тяжкість гріха, не заглиблюючись у подробиці. Наприклад, недостатньо сказати про гнів, якщо в гніві ми підняли руку на людину. А якщо ця людина - мати або, скажімо, священнослужитель, то про це теж слід сказати. У гніві ми грішимо проти ближнього, завдаючи йому образу, а піднімаючи руку, ми грішимо проти його недоторканності. У разі матері ми грішимо ще й проти заповіді про шанування батьків, а в разі священика - здійснюємо і святотатство.

Знову ж таки, якщо ми обмовили ближнього, зашкодивши його репутації, то недостатньо сказати «засуджував», - потрібно назвати гріх своїм ім'ям, оскільки свідомий наклеп - це смертний гріх.

Таким чином, в деяких випадках недостатньо сказати просто «гнів», а слід повідомити і деякі подробиці, які змінюють вид і тяжкість гріха.

Що стосується розрізнення між смертними і повсякденними гріхами, можна звернутися до наших попередніх питань, в яких ми багато разів порушували цю тему.

Нагадаємо, що на сповіді обов'язково каятися в таких смертних гріхах (скоєних свідомо і за згодою волі), як: участь у спіритичних сеансах, звернення до ворожок, магів і цілителів; богохульство; пропуск Служби Божої без поважної причини в неділю і свята; причастя без попередньої Сповіді смертних гріхів; замовчування смертних гріхів на Сповіді; вчинення аборту або рада зробити аборт; вживання наркотиків, пияцтво; гріхи проти цнотливості - наодинці з собою або з іншими людьми (перелік цих гріхів можна знайти в Катехизмі Католицької Церкви); навмисний перегляд аморальних видовищ і журналів; наклеп на ближнього.

Визнання повсякденних гріхів не є обов'язковим, але бажаним.