Важкі питання: Рок-гітарист в Сикстинській капелі - як це розуміти?
  • Втр, 30/08/2016 - 19:22

ПИТАННЯ: За повідомленнями ЗМІ, 2 травня в Сикстинській капелі виступав рок-гітарист. Якщо ця інформація вірна, прошу роз'яснити: чи є суттєві елементи, щоб цей факт не визнати секуляризацією Ватикану? Якщо для Ватикану це норма, то чого хотіти від парафіяни, які на другий день Пасхи йдуть на урочисті святкування в ресторан, замість того щоб святкувати День Господній?

ВІДПОВІДЬ: У цьому питанні є кілька частин, і ми постараємося розглянути кожну з них.

Так, інформація про те, що в Сикстинській капелі виступав рок-гітарист, вірна. Девід Еванс (Едж) виконав чотири пісні під гітару перед публікою: мова йде про двісті учасників конференції з регенеративної медицини, що проходила у Ватикані і на яку збиралися лікарі та вчені з усього світу.

У супроводі акустичної гітари артист виконав три пісні з репертуару своєї групи «U2» і одну - Леонарда Коена. Разом з ним співав і невеликий хор ірландських дівчаток. Всі вибрані твори можна в більшій чи меншій мірі віднести до духовного жанру, остання пісня - це молитва.

Хоча Еванс був першим гітаристом, який виступив в Сикстинській капелі, цей факт не можна вважати чимось незвичайним. У 1987 році Конгрегація богослужінь оприлюднила послання під назвою «Концерти в храмах».

Зокрема, в ньому йдеться про причини «збільшення числа концертів, для яких в різних країнах використовуються церкви»: це і акустика, і естетичні мотиви, і доречність такого вибору в разі, наприклад, творів духовної музики, і просто практичні причини, такі як наявність органу. У посланні наголошується, що віруючі неоднаково реагують на це явище. Конгрегація закликає до «помірності»: з одного боку, не слід допускати таку практику необмежено і повсюдно, з іншого боку - не слід її забороняти.

Апостольська Столиця закликає єпископів приймати в цій області пастирські рішення, відповідні до культурної чутливості своєї пастви. Як керівний принцип Конгрегація богослужінь цитує припис канонічного права: «У священному місці допускається тільки те, що служить відправі й розвитку культу Бога, благочестю і релігії, і забороняється все, що не узгоджується зі святістю місця. Але в окремих випадках ординарій може дозволити користуватися ним для інших цілей, які однак не повинні суперечити святості місця» (канон 1210).

У посланні Конгрегації відзначається, що для проведення концерту церква повинна бути спеціально підготовлена. Якщо це можливо, Найсвятіші Дари повинні бути перенесені в інше місце.

Зауважимо, що Сикстинська капела використовується для богослужінь вкрай рідко, в ній немає дарохранильниці, і це не дивно: адже практично щодня її відвідують туристи з усього світу, різних віросповідань і невіруючі. Було б дивно говорити про «секуляризацію», тобто применшення ролі релігії, у Ватикані, самою причиною і метою існування якого є незалежність Церкви.

Нам би хотілося додати кілька слів з питання «чого хотіти від парафіяни, які на другий день Пасхи йдуть на урочисті святкування в ресторан, замість того, щоб святкувати День Господній?».

Вираз «святкувати День Господній» зазвичай відноситься до так званих заповіданих свят, участь в яких у Святій Літургії обов'язкова. Такі свята перераховані в 1246 каноні Кодексу канонічного права. Другий день Великодня (у Римській Церкві) не відноситься до заповіданих свят, і участь в Службі Божій в цей день не встановлена. Виняток становлять деякі країни, де єпископські конференції прийняли рішення зарахувати цей день до заповіданих свят, - наприклад, це Німеччина. Вам слід поцікавитися, чи не прийняла єпископська конференція Вашої країни або Синод Церкви свого права рішення зарахувати другий день Великодня до заповіданих свят.

В Італії на другий день Великодня прийнято виїжджати за місто, влаштовувати пікніки, проводити це свято в сімейному колі або з друзями. Деякі вважають за краще вечір в ресторані, який дозволить звільнити господиню від звичайних справ і від стояння біля плити в святковий день. В Італії цей день називають ще «малим Великоднем». Народні традиції, пов'язані з цим днем, посилаються на євангельську розповідь про учнів з Еммауса, які зустріли Ісуса за межами міста.