ПИТАННЯ: Що означають слова з Послання до Римлян: «Видав їх Бог нечистоті», - що відносяться до гомосексуалізму?

ВІДПОВІДЬ: Перечитаємо уважно уривок з Послання до Римлян (1,24-28):

«Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.  Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.  За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;  так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.  І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще».

У цьому тексті йдеться про язичників, які не визнали Бога по вчинених  Ним ділах - «пізнавши Бога, не прославляли Його як Бога», - читаємо в попередніх віршах тієї ж глави.

У декларації «Persona humana» Конгрегації віровчення від 1975 р. цей текст цитується в розділі про гомосексуалізм з таким коментарем:

«згідно з об’єктивним моральним порядком, гомосексуальним стосункам бракує суттєвої і необхідної до-цільної скерованості. У Святому Письмі вони засуджені як серйозна розбещеність і навіть представлені як сумний наслідок відкинення Бога.(18) Ця біблійна оцінка, звичайно, не дозволяє нам робити висновки, що той, хто страждає від цієї аномалії, є особисто відповідальним за неї. Вона лише стверджує той факт, що гомосексуальний акт сам по собі внутрішньо розладнаний і не може бути виправданим за жодних обставин. (PH 8 )».

Перенесемося тепер на кілька століть назад і звернемося до тлумачення цього уривка святим Томою Аквінським. Ось що він пише: «Потрібно зазначити, що про Бога не сказано, ніби Він піддав людей розпущеності безпосередньо, спрямовуючи їхні бажання до зла, - адже Бог все впорядковує до Себе: «Все Господь учинив заради Себе» (Мудр. 16,4), в той час як гріх - це те, що відбувається при віддаленні від Нього. Але Він непрямим чином віддає людей гріху, в тій мірі, в якій справедливо позбавляє благодаті, з допомогою якої люди утримуються від гріха; подібно до того, як якби про когось, хто позбавляє підтримки іншого, говорили: він його змусив впасти».

«Крім цього, - пише далі святий Тома, - потрібно зазначити, що апостол представляє протиприродні нахили, які є найтяжчими з гріхів плоті, як покарання за ідолопоклонство, бо вони, судячи з усього, з'явилися разом з ідолопоклонством, тобто в епоху Авраама, коли, як вважають, зародилося ідолопоклонство. Ось чому говориться також, що вони були покарані в Содомі, згідно з Книгою Буття, 19. Разом із зростанням ідолопоклонства зростали й ці вади. Тому і говориться у Другій книзі Макавеїв (4,12), що «Ясон скасував законні установи й запровадив звичаї, що противні законові.  З радістю заснував він під самісінькою твердинею гімназію і щонайвизначніших юнаків скликав до фізичних вправ». Це не було початком, але зростом і кульмінацією постійного спілкування з язичниками і чужоземцями».