ПИТАННЯ: Як християнин повинен ставитися до нудизму і натуризму?

ВІДПОВІДЬ:  Деякі частини людського тіла, особливо пов'язані із статевою сферою, прийнято вважати «інтимною зоною» людини. Іван Павло II говорив, що сексуальна сфера людини − це її найбільш інтимний аспект.

Саме тому, наприклад, жоден одружений чоловік не хотів би, щоб його дружина виставляла напоказ свою наготу, стаючи об'єктом поглядів, нехай навіть просто цікавих, − але також і хтивих. Тіло дружини належить чоловікові, і тільки він може увійти в його таємницю, в таємницю виключного дару, таємницю її дарування себе чоловіку і дітям. Точно так само, жодна заміжня жінка не хотіла б, щоб тіло її чоловіка було виставлено напоказ: це тіло зберігає в собі таємницю приналежності і дару, яку може осягнути тільки вона і яка належить тільки їй.

Зазвичай людина наділена інстинктом, що спонукає приховати свою наготу від чужих поглядів. Цей інстинкт − не що інше, як захист себе самого від поглядів, які можуть збіднити людину, зірвати покриви з таємниці її «я», з найбільш інтимного, що є у людини.

Крім цього, не треба забувати, що практично неможливо дивитися на наготу інших людей з абсолютною нейтральністю, − за винятком тих ситуацій, коли метою оголення не є показ своєї наготи як такої: наприклад, медичний огляд.

Коли людина збіднюється зсередини, у неї стає все менше причин, щоб захищати чи приховувати свою інтимну сферу. Про людей, психологічна та моральна сприйнятливість яких переходить через цю грань, святий апостол Павло писав: «Слава − в їхньому соромі» (Флп. 3,19).

При цьому треба зауважити, що в деяких культурах (які ми називаємо «примітивними» в тому сенсі, що вони не досягли нашого рівня соціального, економічного і культурного розвитку) − в деяких культурах нудизм нічого спільного не має ні з «пляжним» нудизмом, ні з світоглядом натуристів. Представники цих культур не виставляють наготу напоказ і зберігають інстинктивну сором'язливість, якщо стають об'єктом нескромних поглядів.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va