Важкі питання. Яким чином людині відпускаються гріхи повсякденні?

ПИТАННЯ: Якщо Сповідь обов’язкова тільки для смертних гріхів, то яким чином людині відпускаються гріхи повсякденні?

ВІДПОВІДЬ: Як ми вже багато разів пояснювали, смертний гріх – це тяжке порушення Божої заповіді, і сповідування смертних гріхів є обов’язковим для того, щоб примиритися з Богом в Таїнстві Покаяння і отримати можливість приступати до Святого Причастя. Гріх є смертним при трьох одночасних умовах: по-перше, він стосується серйозної матерії, по-друге, він здійснюється з повним усвідомленням скоєного вчинку і з повною згодою волі.

Повсякденні гріхи, які не перешкоджають віруючому приступати до Причастя, не є нешкідливими: хоча вони і не позбавляють людину Божої благодаті, вони послаблюють в ній любов. Свідомо скоєні гріхи, в яких ми не каємося, можуть мало-помалу підштовхнути людину на тяжкий, смертний гріх. Тому, звичайно, рекомендується часто приступати до Таїнства Примирення і за наявності звичайних гріхів (званих також повсякденними). Але якщо у випадку смертних гріхів існує лише один шлях примирення з Богом – Таїнство Примирення, – то при наявності одних тільки звичайних гріхів існують й інші шляхи.

Підкреслимо тут це уточнення: за наявності одних тільки звичайних гріхів. Бо якщо поруч із звичайними гріхами на душі є і смертні гріхи, то звичайні гріхи також не можуть бути відпущені. Але це ми пояснимо трохи пізніше. Зараз розглянемо той випадок, коли людина перебуває в Божій благодаті, тобто не обтяжена смертним гріхом і бажає отримати прощення гріхів звичайних. Адже всі ми, без будь-якого винятку, здійснюємо звичайні гріхи, навіть якщо зберігаємо в собі Божу благодать. Наша природа відзначена гріхом і схильна до зла. За допомогою благодаті людина може уникнути смертного гріха, але уникнути буденного гріха практично неможливо. Кожен з нас, напевно, знає на власному досвіді: достатньо мобілізувати сили проти якоїсь однієї вади, гріховного нахилу, як тут же з іншого боку спливає на поверхню вже інша. Таким чином, ці буденні гріхи співіснують разом з Божою благодаттю. Це дуже важливо для наших міркувань. Адже для відпущення таких гріхів не вимагається нового вилиття освячуючої благодаті, яке відбувається при відпущенні смертних гріхів, які позбавляють цієї благодаті. Тому для відпущення повсякденних гріхів достатньо акту покаяння. Акт покаяння теж виходить від благодаті. За допомогою цього акту ми засуджуємо свій гріх. Яким же чином здійснити акт покаяння? Насамперед через сокрушення, жаль про скоєне. Цей жаль необхідний, оскільки гріх, навіть повсякденний, вносить безлад в душу.

Отже, якщо людина перебуває в благодаті, досить акту покаяння, вчиненого з любов’ю до Бога, щоб звичайні гріхи були прощені, – так само як чисте, але злегка запилене плаття досить струсити, щоб витрусити з нього пил. Тобто потрібно зробити дію, протилежну до гріха. Святий Тома Аквінський писав: «Будь-яку річ можна видалити за допомогою її протилежності. Але буденний гріх не є протилежним ні до благодаті, ні до любові, і мова йде тільки про уповільнення їх дії, – адже людина занадто прив’язується до створеного блага, але все ж не йде проти Бога. Отже, щоб такий гріх був перекреслений, не потрібно вилиття постійної благодаті, але досить пориву благодаті, або любові, щоб він був відпущений». Святий Тома Аквінський додає також, що звичайні гріхи не можуть бути відпущені без акту покаяння, хоча і може бути відпущений без посередництва священика в Таїнстві Покаяння.

Виходячи з цих міркувань, можна зробити висновок, що різні благочестиві практики можуть вплинути на відпущення повсякденних гріхів. Але ще перш за благочестиві практики шляхом для відпущення повсякденних гріхів є Таїнства, благодатний вплив яких має на увазі і жаль за гріхи. В першу чергу це Таїнство Євхаристії і всі супутні йому обряди: наприклад, формула сповідання гріхів на початку Служби Божої або ж інші молитви – акт жалю, «Отче наш» і т.д.

Різні благочестиві практики спонукають нас до благоговіння перед Богом і всім, що Йому належить, і тому теж сприяють відпущенню звичайних гріхів. Наприклад, це може бути благословення єпископа, освячена вода, якесь обрядове помазання, молитва у храмі і багато іншого.

До відпущення повсякденних гріхів ведуть і вчинки, продиктовані чеснотою покаяння, наприклад, терпіння, смиренність, піст, молитва (особливо з проханням про прощення), милостиня. Як говориться в Книзі Сираха, «вода загасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи».

Тепер стає зрозумілим, чому всі ці шляхи відпущення гріхів можливі лише в тих ситуаціях, коли людина не позбавлена освячуючої благодаті через смертний гріх. Якщо ж поруч із звичайними гріхами є і гріхи смертні, то необхідне нове вилиття благодаті в Таїнстві Примирення. До речі, приступати до цього Таїнства навіть за відсутності на совісті тяжких гріхів рекомендується, тому що в цьому Таїнстві людині завжди дається благодать долати різні ситуації, які можуть призвести до гріха. Тому Таїнство Покаяння навіть у випадку тільки звичайних гріхів залишається «царським шляхом» для їх відпущення і для боротьби з гріховними нахилами та спокусами.