Важкі питання.Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
  • Пон, 20/08/2012 - 00:00

ПИТАННЯ: Дехто каже, що добрий християнин повинен прощати навіть тих, хто не кається і не просить вибачення. У мене з цього приводу кілька заперечень: по-перше, Бог прощає тільки після Сповіді та покаяння. Чому ми повинні робити те, чого не робить сам Господь? По-друге, прощення тих, хто не шкодує про свій вчинок, взагалі може призвести до зворотного ефекту: адже людина вважатиме, що може творити зло безкарно. Думаю, що християнин завжди повинен бути готовий до прощення, але перший крок все ж потрібно робити винному.

 

ВІДПОВІДЬ: Прощаючи, християнин повинен брати приклад з Господа, який, вмираючи на Хресті, не став чекати, поки люди попросять у Бога прощення. Він попередив їх покаяння і деяким чином його спровокував, сказавши: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять».

Дійсно, людина повертається в стан благодаті після Сповіді та покаяння. Але це покаяння - не просто людський вчинок, а плід Божественної благодаті, яка передує і допомагає. Саме Бог пробуджує в нас почуття жалю за гріхи, навіть якщо мова йде про недосконале покаяння, тобто викликане лише страхом перед вічною карою.

Уточнимо, що прощати не означає звільняти від необхідності виправлення скоєного. У такому випадку прощення дійсно могло б привести до зворотного ефекту. Господь Бог із самого початку забажав пробачити гріх Адама. Але не зробив це, просто стерши його з пам'яті. Бог простив допомогою спокутної жертви, принесеної Ісусом Христом.
А ось приклад з життя: Папа Іван Павло 2 після замаху на нього простив злочинця, але не зажадав його звільнення з в'язниці ...

Прощення насамперед повертає до істини і до морального порядку в серці того, хто помилився.
Так, було б нерозумно вимагати від людей більшого, ніж зробив сам Христос. Але Христос дарував прощення, не чекаючи покаяння, - для того, щоб спонукати до покаяння.
У Сповіді ми отримуємо плоди Прощення і Відкуплення Христа. Саме в Таїнстві Покаяння наше серце навертається, і відбувається примирення між нами і Богом.
 

За матеріалами: radiovaticana.org