Найважливішими днями Великого тижня є Пасхальне Тридення, що розпочинається у Великий Четвер, тобто сьогодні. Цього дня літургія Церкви впроваджує нас у Тайну Господньої Вечері Великого Четверга.

 Святе Пасхальне Тридення Господньої Муки та Воскресіння є вершиною всього літургійного року. Як неділя становить вершину тижня, так літургійний рік осягає вершину в Урочистість Пасхи. Пасхальне Тридення розпочинається Месою Господньої Вечері та закінчується вечірнею неділі Воскресіння.

Ісус, засідаючи до своєї останньої в житті Пасхи, сказав знаменні слова: «Я сильно бажав спожити оцю Пасху з вами перш, ніж мені страждати» (Лк 22, 15). Чому? Бо ця Пасха, яку завжди обходили євреї, стала тепер «Предивною Пасхою». Був це день прощення і розлуки з апостолами, день об’явлення зворушливої любові та смирення Божого Сина, день установлення Євхаристії та священства.

На хліб і вино, традиційну поживу євреїв, спало Ісусове благословення і слова переміни: «Беріть і їжте, це моє Тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: Пийте з неї всі, бо це Кров моя Нового Завіту» (Мт 26, 26-28). Вперше в незрозумілий, таємничий спосіб Бог - Людина став поживою для людей.

Папа Іван Павло ІІ у своїй енцикліці «Євхаристія в житті Церкви» писав про велике євхаристійне захоплення  тим, що сталося під час Тайної Вечері. Предивною є ця Вечеря, бо буде тривати до кінця світу, і кожен може брати в ній участь, бо Христос установив під час Неї священство. Наказав уприсутнювати Євхаристію як Жертву і Трапезу - «Чиніть це на мій спомин» (Лк 22, 19). Сьогодні всі священики виконують це доручення, звершуючи Найсвятішу Жертву. Священство є участю в священстві Христа, який є Єдиним Найвищим Священиком. Це священство триває, присутнє в таїнстві священства. Переживаючи Рік священства, особливо дякуймо Богу в цей Великий Четвер за священиків, яких Він нам дає, та просімо для них про благодать святості та вірності.

Під час літургії Великого Четверга відбувається також обряд миття ніг. Цю послугу  в євреїв завжди виконували раби або слуги. Ісус під час Тайної Вечері власноруч обмив ноги апостолам, даючи приклад любові кожному з нас. Любові, що є безкорисливим даром з себе для інших; яка не чекає, щоб їй служили, а сама поспішає служити. Звичай миття один одному ніг спершу мав місце у бенедиктинських монастирях. Згодом цей жест почав використовуватись у Літургії Великого Четверга. Спочатку в римській Літургії його могли виконувати лише єпископи і абати. Сьогодні, після літургійної реформи, цей обряд може звершуватись у кожній парафіяльній спільноті.

Після літургії наступає «оголення вівтаря», тобто з нього знімається  скатертина як знак зради, самотності та оголення Ісуса перед хресною смертю. Раніше в стародавніх базиліках після Меси Господньої Вечері вівтарі руйнували, щоб  в суботу їх знову відбудувати. Таким чином проявлявся динамізм та експресія літургії.

Все, що відбулося у Великий Четвер, сталося на тлі зради Юди Іскаріота. Так буде до кінця світу з цією «Предивною Вечерею». Буде Євхаристія, буде священство і Церква, «яку брами пекельні не подолають». Але будуть також зради і відступи, бо де є людина, там буде також слабкість і гріх. Щоб нам тільки не забракло смирення та відваги повертатися зі скрушеним серцем до Господа.

Католицький Медіа-Центр