Всесвітлішим і всечесним отцям,  преподобним отцям, братам і сестрам в монашестві, дорогим братам і сестрам у Христі!

Сьогоднішня Пасха, в цьому знаменному і дуже важкому році, в якому святкуємо 200-річний Ювілей з Дня народження Т.Г.Шевченка, стає ніби переломним для нашого народу. Багато пророчих слів знаходимо в творах нашого Кобзаря, плач і біль за долю України. У своєму вірші «Подражаніє 11 псалму»,  читаємо:

«Мій Боже милий, як-то мало

Святих людей на світі стало.

Один на другого кують

Кайдани в серці…»

Що можна чекати від людини, яка ніколи не чула Слова Божого, тобто Слова Святої Євангелії і стає настільки жорстокою, що навіть не відчуває цього, і в насильницькій смерті ближнього, нічого поганого не бачить. Такі люди чваняться своєю силою і можуть таке говорити:

«Та й де той пан, що нам закаже

І думать так і говорить?

— Воскресну я! — той пан вам скаже, —

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих... Возвеличу

Малих отих рабов німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово». (1859 р.Б.)

І знову звернемося до пророчих слів Шевченка.

«І пониче,

Неначе стоптана трава,

І думка ваша і слова —

Неначе срібло куте, бите

І семикрати перелите

Огнем в горнилі, словеса

Твої, о Господи, такії.

Розкинь же їх, твої святії,

По всій землі. І чудесам

Твоїм увірують на світі

Твої малі убогі діти!»

Слово…Надзвичайно велику силу має людське слово, слово правди, а тим більше слово Євангелія - Доброї Новини. Словом - назвав євангеліст Іван Сина Божого… «яке було у Бога і Бог було Слово» (Ів.1.1;)

Ось знову цитуємо цього ж  Шевченка (1848р.Б.  Кос-Арал)

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди! . . . . ..»

Шукаємо правди, свободи, сенсу свого життя… де вони? Який зміст несе наше перебування ось тут, на землі? За що віддали своє життя ці люди з Небесної Сотні?

Воскресіння Христове і Його життєдайна сила Євангелія стають для кожного віруючого християнина тією духовною силою, запалюючою іскрою, які необхідні для повноцінного людського життя.

І хоч, які політичні буревії можуть шматувати нашу Батьківщину, остання наша надія завжди буде в Господі. Ми можемо казати те, що й говорили три молодці у Вавилонській неволі цареві Навуходоносорові: «Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки..» (Дан.3.17;)

 Останньою нашою пристанню буде наше Воскресіння і зустріч з Господом. А запорукою цьому є Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа.

Кожний рік є неповторний, відмінний від попереднього, тому робімо висновки з прожитого кожного року, але всю надію покладаймо на Господа. «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, й у Мене віруйте»

(1 Иоан.14:1)

Тому привітаймо один одного й цього року цим славним християнським привітом:

Христос Воскрес!                                                            Воістину Воскрес!

+ Степан(Меньок)

Екзарх Донецько-Харківський

Дано при храмі Покрова Пресвятої Богородиці

в м. Донецьку 14.04.2014р.Б.

Джерело: www.ugcc.dn.ua