Верховний Пенітенціарій сповідникам: Милосердя не зупиняється
  • Пон, 06/04/2020 - 19:23

Кардинал Мауро П’яченца написав листа до сповідників, нагадуючи про те, що в період надзвичайного стану, викликаного вірусом, Бог не віддаляється від людини, свідками чого покликані бути священики.

Милосердя не зупиняється. Таким є лейтмотив листа, якого кардинал Мауро П’яченца, Верховний Пенітенціарій, надіслав сповідникам у контексті наближення Пасхи. Відправною точкою для роздумів очільника Апостольської Пенітенціарії стали труднощі, які пандемія принесла в життя християнських спільнот у зв’язку з впровадженими в багатьох країнах обмеженнями, покликаними приборкати поширення коронавірусу. Тож він підкреслює, що «милосердя не зупиняється, а Бог не дистанціюється». Тому суспільне дистанціювання, якого вимагається із санітарних причин і яке є необхідним, «не повинно ніколи вилитися в церковне дистанціювання».

Кардинал нагадує, що там, де унеможливлене звичайне уділення Святого Таїнства Примирення, сповідники покликані «молитися, утішати, вручати душі Божому милосердю», сповняючи «своє священиче завдання заступництва». Адже саме в таких періодах всі «потребують близькості та ніжності Ісуса».

Похвальна креативність

Верховний Пенітенціарій підкреслює старання тих, які в період епідемії докладають зусилля для того, аби зробити душпастирство якомога креативнішим, для того, аби бути близькими до ввіреного люду, «даючи свідчення віри, сміливості та батьківської турботи». Милосердя, за його словами, конкретизується також і через «дрібні жести ніжності та любові щодо найубогіших», зокрема, «до вмираючих у лікарнях, до медпрацівників, до тих, які самотні та налякані, до тих, які не мають домівки, в якій провести період карантину, або необхідного для прожиття».

Джерело милосердя

Все це, як підкреслює очільник Апостольської Пенітенціарії, оживляється жертвою Євхаристії, «навіть якщо вона служиться без фізичної присутності вірних», з якої «випливає кожна благодать для Церкви і для світу». Кардинал також нагадує, що завдяки Христовому хресту всім людям дарована «можливість спасіння та примирення». Тож ситуація, яка склалася в світі, спонукає відкривати те, що є суттєвим у священичому служінні, усвідомлюючи, що йдеться про «сакраментальне уприсутнення спасіння, більше Христове діло, ніж наше, якого ми є служителями, тобто, слугами».

З цього, за словами Верховного Пенітенціарія, випливає те милосердя, «яке не зупиняється на служінні священної літургії», але перетворюється у «живу любов, яка простягає дружню руку тим, які страждають», а в священичому служінні її особливим виявом є Боже прощення. В цьому сенсі милосердя також виражається через відкривання «цінностей, задля яких варто жити та вмерти». Милосердя не зупиняється навіть смертю, адже й того, кого покликано до вічності, досягаємо «заупокійною молитвою в пасхальній впевненості в тому, що смерть не розриває стосунки, але перетворює їх, зміцнює у сопричасті святих».