Від лібералізму до диктатури - один крок?
  • Срд, 17/08/2016 - 15:42

Дискусія  навколо відповідності Українського Католицького Університету (УКУ) у Львові  його назві «католицький», яка триває чи не від моменту його існування, набирає останніми днями щораз новіших, резонансніших обертів.

До чергового збурення емоцій призвело нещодавно опубліковане звернення віце-ректора УКУ п. Мирослава Мариновича до Глави УГКЦ та Єпископів Синоду, яке електронні ЗМІ подали під назвою: «Йде брудна й цинічна кампанія з рейдерського захоплення УКУ».

Вже сама назва звернення викликає, м’яко кажучи, здивування, адже у намірі вчинити тяжкий злочин звинувачуються два католицькі священики і професор, які користуються повагою й авторитетом не тільки в УГКЦ і не тільки в Україні.  Звинувачуються за те, що, дотримуючись вчення Учительського уряду Католицької Церкви, наважились назвати речі своїми іменами: католицький університет має бути католицьким за духом і програмою викладів, а не слабко замаскованим під католицькість розсадником лібералізму, індиферентизму та гендеризму.

Чого лише варта публічна позиція представників Школи журналістики цього освітнього закладу Отара Довженка, Сергія Лещенка та Мустафи Наєма (останні два – ще й народні депутати України), які відверто декларують підтримку ЛГБТ-спільноти в України, беруть демонстративну участь в гей-парадах, створюють політичну партію, яка викидає зі своєї програми навіть згадку про Бога. Якщо такі викладачі формують світогляд студентів УКУ, то яку науку та ідеї останні нестимуть в середовище УГКЦ зокрема, і для українського суспільства загалом?!

«Нова Зоря» не має наміру вникати у тонкощі дискусії між панівним правлячим ліберальним крилом УКУ і його опонентами. Але є речі, які оминути увагою не можемо.

Так, різким дисонансом із вуст п. Мариновича, в’язня сумління, правозахисника, зрештою – «морального авторитета» України звучить наказовий заклик до Владик УГКЦ застосувати репресії не тільки до трьох названих вище його опонентів, але й до священиків двох деканатів Львівської архієпархії, які підписались під зверненням, висловлюючи свою рішучу незгоду зі «стратегічним» курсом УКУ. Без докорів сумління п. Маринович менторським тоном вказує Митрополиту Львівському з’ясувати істинні мотиви підписантів і змусити їх відмовитись від своєї позиції.  Недвозначний докір лунає і на адресу Владики Венедикта, який патронує сайт «Католицький Оглядач» і, мовляв,  не здійснює належної цензури публікацій о. Ореста Вільчинського, о. Юстина Бойка, проф. Олександра Січа тощо.

І подібних репресивних рекомендацій Владикам щодо своїх підлеглих священиків відомий правозахисник (?) Маринович у своєму спітчі наводить цілу низку.

У зв’язку з цим пану віце-ректору варто пригадати, що небайдужі до своєї віри та унійної спадщини священики (а їх багато!), як також свідома католицька інтелігенція (якої також чимало!) – це не безсловесне стадо, а пастирі людських душ, довірених їм Богом, це культурні провідники свого народу, і вони мають не тільки право, але й обов’язок цікавитись і адекватно реагувати на те, який духовний корм не лише пропонує, але й нав’язує українському суспільству заклад, який називає себе «католицьким».

Отож, як бачимо, від лібералізму до диктатури – один крок. І тільки спільно, своєю чіткою громадянською позицією ми можемо зупинити прямування нашої католицької освіти і виховання у прірву, над якою вже зависла «толерантна» Європа і впритул наблизились Канада, США та інші «розвинуті» країни світу.

о. Ігор Пелехатий