Від насилля до пробачення. Єпископ Микола Лучок ОР
Від насилля до пробачення. Про труд визволення з в’язниці ненависті.
Піти на глибину. Частина 11. Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії
Цитати:
Кожне непрощення, яке є в мені, пов’язано з подією, яка завдала мені кривди. І тут дуже важливо помітити, побачити у собі цю болячку
Кожне насилля – демонічне. Насилля є різної форми: словесне, фізичне, сексуальне. Можна навіть говорити гарно, але коли людина маніпулює і бреше – це теж форма насилля. Може бути скривдити атмосфера людей, які агресивно поводяться.
Ми можемо носити в собі рани, які десятиліттями сидять у нас, особливо дитячі рани, і ми навіть не усвідомлюємо, що це є образа. У нас є фаза виживання.
Суть прощення у тому, що там де є ображаюсь, де я не прощаю – там є рана. Потрібно дивитися, що з цією раною відбувається. Є такий період, коли не маю сили, не знаю як пробачити.
В Євангелії Ісус багато говорить про пробачення. Якщо я комусь не пробачаю – це є місце темряви. Бо рана – це не тільки біль. Рана, яка не лікується починає гнити. Людина, яка не пробачає, це людина, яка легко агресує, і пізніше стає кривдником інших людей. Людина може мати проблему: чого я так зриваюся, чого я такий негативний, нарікаю, чого я агресивний?
Коли людина нерівномірно, неадекватно агресивна, це значить, що у неї на 99% заморожені образи і вона не вміє з цим собі порадити.
Прощення і непрощення прямо пов’язані з любов’ю. Ми створені для любові. Щоб ця любов наповнювала нас і виливалася з нас, з нашого життя, з нашого серця.
В історії нашого життя кожна кривда, кожна болячка, яку заморожуємо, стає місцем, де бракувало любові
Прощення – це процес любові.
Не прощення – місце кривди.
Прощення – це дар.
Бажання пекла, помсти, насилля випливає з того болю, який у собі носимо.
Якщо ми не переглянемо до чого веде помста і ненависть – станемо причиною помноження зла.
Найпростіший момент благословенння – це бажання людині навернення.
Важливий момент: пробачення – це не значить заперечення кривди, яку мені нанесли.
Пробачення – це не значить, сказати, що кривди не було. Була кривда. Людина, яка її нанесла має відповідати за це. І це – не значить, що я маю дозволяти продовжувати мене кривдити.
Я, пробачаючи, маю навіть обов’язок дистанціюватися від кривдника, сказати кривднику, що ти винен, і кривдник, або тут на землі, або вже там має відшкодовувати кривду.
Усвідомлюючи весь процес ми є на дорозі прощення.
Є різниця між пробаченням і примиренням.
Ніхто не казав, що людина, чоловік чи жінка, повинні залишатися в атмосфері насилля.
Поведінка Ісуса: Він постійно відходив з місця агресії.
Людині, яку скривдили, важко відстоювати свої межі. Тому і потрібен процес пробачення, щоб вийти з болячки, вийти зі страху, і перестати дозволяти агресорам кривдити.
Скривджена людина зломлена. Нею часто керує страх. Вона часто залишається у руйнуючих стосунках, тому що не має сили, не має світла, щоб взяти відповідальність за те, щоб покинути місце де її кривдять.
Прошу Бога, що Він мене зцілив, звільнив, коли приходить момент – молюся за наверння цієї людини, і, може статися, що у моєму серці прийде мир, однак якщо ця людина не зміниться і не навернеться – примирення з нею не буде.
Примирення між двома людьми можливе лише тоді, коли обоє людей ідуть в напрямку один до одного. Коли агресор усвідомить, що він зробив зло і він це визнає, і стане на дорогу компенсації.
Тому зараз молимося про захист від сил темряви, які діють, молимося про захист, молимося про припинення війни, молимося про захист, щоб Ісус Христос був Господом у цій ситуації, тому і молимося за навернення тих людей, через яких приходить кривда.
Нам потрібно побачити, що люди – кривдники – інструмент дияволів: Путін з урядом, чи інші люди у цій війні керуються диявольськими мотиваціями.
Якщо є хоч мала частинка, щоб ці люди навернулися, то у нас має бути бажання, щоб ці агресори і насильники навернулися.
Однак, це – не значить, що вони не мають відповісти за всю ту кривду, яку вони зробили. І вони відповідять: або тут, на землі, або коли стануть на Суд. Вони стали інструментом у руках зла.
Основним ляльководом, коли відбувається таке насилля є диявол.
Останній, і дуже важкий момент прощення: якщо я хочу мати свободу – то повинен всіх пробачити. Не можна залишити когось, кого не пробачу. Це – процес. Потрібно пробачити і себе. Прошу: «Боже, пробач мені!» І, сам приймаючи Його милосердя, пробачаю собі свої помилки.
Мені потрібно покаятися за той період, коли я жив у непробаченні. Тоді отримаю повне визволення.
Або просто сказати: «Господи, пробач мені за той період, коли я не пробачав, і кривдив інших»
Коли ми дозволяємо, щоб непробачення нас захопило, потрапляємо у внутрішню в’язницю.
ПРОБАЧЕННЯ – ЦЕ ЛІКУВАННЯ СЕРЦЯ З ТИХ УСІХ РАН, ЯКІ МИ МАЄМО У СОБІ.
Література, про яку згадано у програмі:
Єпископ Микола Петро Лучок ОР «У пошуках Істини»
Едіт Егер «Вибір»
О.Сальваторе Туміно «Ісус зцілює твоє серце»
About The Author
