Видатний астроном Іван Климишин про час святкування Пасхи та спростування несправедливих закидів на свою адресу
  • Птн, 05/05/2017 - 22:58

Рівно п'ять років тому (у травні 2012 р.) мені пощастило провести цікаву розмову з великою в різному сенсі людиною, перед якою без найменшої тіні нещирості чи підлещення низько схиляю голову і намагаюсь брати приклад. Йдеться про відомого прикарпатського вченого астронома, члена Міжнародного Астрономічного Союзу, професора Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, доктора фізико-математичних наук Климишина Івана Антоновича.

Американський Біографічний Інститут чотири рази визнавав Івана Климишина "людиною року". Попри це все, ця Людина залишається надзвичайно скромною і доступною, чого дуже не вистачає багатьом іншим вченим зі значно меншими науковими здобутками і просто з погляду людяності.

Це інтерв'ю з деяких причин досі не було опубліковане, в чому відчуваю свою вину та обов'язок виправити її. Його метою було спростування несправедливих закидів у сторону глибоковіруючого вченого стосовно фальсифікації чи приховування інформації, а також віри в Бога і "зради" розуму та науки через цю віру та свою релігійність.

Правила святкування Пасхи

Іване Антоновичу, усім, хто Вас знає, відомо, що у Вас немає якихось особливих амбіцій. Тож Ви напевно не дуже цікавитеся тим, що і хто про Вас десь там пише. Але дещо стосується важливих питань. Тому “мусять бути” якісь Ваші рефлексії…

У мене спочатку запитання календарне. Років чи не 10 тому (бл. 2002 р.) в Інтернеті з’явилося зауваження: «Климишин с мнимо ученым видом утверждает, что.. «правил щодо святкування Пасхи «не было в архиве Константинопольской церкви уже в начале V века». Недавно ж в Інтернеті з’явилася стаття В. Губанова «Почему старый стиль точнее нового стиля», в якій є саме це твердження з додатком: «ложно утверждает» «с мнимо ученым видом». Там же зазначено: «Но это ложь, ибо этого правила там не было никогда». Що Ви на це скажете?

— Користуюся нагодою зазначити: ці виділені слова переписані мною з книги відомого російського історика Церкви В. Болотова (видана чи не 1911 р.). Посміймося: я – «документаліст», який на кожному кроці вважав святим обов’язком вказувати джерело, а тут – «попався». Бо при укладанні тексту видалося аж незручним на кожному кроці відсилати читача до іншого автора… Але домовленості на соборі таки були! Про них писав імператор Константин єпископам, яких на Соборі не було! На жаль, В. Губанов про ці його листи чомусь не згадує (а мене лає)… А тоді ж, крім іншого, було узгоджено: усім християнам святкувати Пасху в неділю…

Щодо звичного правила «святкувати в неділю після весняної повні» автор проголошує: «его выдумали позднее римо-католики, а теперь поддержали ученые безбожники, чтобы опорочить церковь». Але! Властарь же не был католиком… Але завдяки В. Губанову, цілком стаючи на його точку зору, услід за професорами Духовних академій РПЦ Л. Вороновим та Д.Огицьким (див.ж. «Богословские труды». VІІ. М., 1971, с. 210), зацитувавши оте 7-ме Апостольське правило: «Аще кто… святой день Пасхи прежде весеннего равноденствия с іудеями праздновать будет, да будет извержен…», запитаю: навіщо ж то архієпископ Серафим (Соболєв) у кн.. «Разорвать экуменическое кольцо» (М., 1998, с. 88) так лає католиків, які «відкинули святі канони.., а це ж гріх хули на Святого Духа, який не прощається…». А тим часом, як пише В. Губанов, «в течение этого (1-го) тысячелетия никто из святых отцов не ссылался на это мнимое правило, потому что его не было». А далі ж - Вселенських соборів на Сході не було!

Про “приховання” інформації

У матеріалах, що стосуються Ваших текстів, є закид, нібито Ви свідомо приховуєте певну інформацію. Це правда?

— Справді, мене звинувачують у тому, що я «намеренно утаивал информацию» – обривав тексти якихось джерел. А даремно. Бо мене можна б хіба похвалити: я ніколи не їв сала з рукава – ніколи! Інформацію про те чи це дістати в периферійному Івано-Франківську завжди було вкрай важко. Але як тільки я її отримав і осмислив – тут же передавав «для всезагального користування». І якщо якась цитата обірвана, то такою вона була в тому джерелі, що потрапило до рук.

«Я – віруючий – і то з дитинства»

Два роки тому (2010 р.) на сайті науково-популярного журналу «Пропаганда» (www.propaganda-journal.net) була опублікована стаття-відгук на презентацію п’ятого видання Вашої книжки «Вчені знаходять Бога». Автор статті І. Червоненко звинувачує Вас в тому, що Ви «совершили предательство разума», науки заради Церкви, віри в Бога, при цьому критично висловлюючись про відвідування Вами церкви і дякування. А ще відстоює позиції дарвінізму. Як це розуміти – йдеться про те, що справжній вчений неодмінно є атеїстом?

— Та що Ви! У видавництві «Наука» знали, що я – віруючий – і то з дитинства. Але все ж мої книжки публікували. «Разум я не предавал», як не «предавали его» оті десятки Нобелівських лауреатів, про яких дав інформацію Тихомир Димитров у книзі «Вони вірили в Бога: п’ятдесят Нобелівських лауреатів та інші великі вчені» І те, що я влітку дякую у своїй сільській церкві, ганьби мені не додає… Це вияв мого особистого світосприймання, на який я маю конституційне право. Щодо дарвінізму, то передусім продумайте сказане К. Поппером та С. Мейєром (є в мене на сайті www.lib.if.ua), але й ще сказане (1998 р.) Президентом РАН академіком Юрієм Осиповим щодо віри вчених і ролі релігії в суспільному житті. Туди і відсилаю допитливих.

Розмову вів Володимир Мельник.

Івано-Франківськ/Мюнхен

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць