Мирославові Мариновичу

Пане Мирославе! Слава Ісусу Христу!

Читаю Ваш роздум «про конфлікт між Садовим і Магдиш через висловлювання про церкву» - так озвучено його в в інтернеті. Мені незручно через свою ретроградність зізнатися, що я не є читачем цього досягнення громадського спілкування: із деяким запізненням читаю видруковані матеріяли і хочу зрозуміти (а це не перший раз!) Вашу позицію. Мені здається, як це не прикро, між нами (не тільки мною, а й покійними нашими найсвітлішими постаттями Ярославом Лесевим і Зеновієм Красівським) таки проліг згаданий Вами «тектонічний» розлом. Гірко усвідомлювати, бо ми колись цілий рік перебували у приязні в концлагері на Уралі, де я напевно не приховував захоплення Вашим героїчним чином - входженням в Українську Гельсінську Групу в 1976 р. Нині я боляче діткнутий тим, що опинився у згідно Вами окресленій «певній групі «захисників Церкви». Зрештою, чому боляче? Я радий, що входжу до Товариства «Святий Юр - організації, що захистила Львів від безчестя, бодай наразі на половину відстоявши спорудження пам’ятника і реконструкції всього майдану разом зі сквером, бо вороги Церкви і далі перешкоджають закінчити роботи на Святоюрській площі, яка вже недавно озвучена з благословення Папи як відпустова.

Отець Юстин Бойко чи пан Олесь Городецький, на Вашу думку, «взяли на себе явно не свої повноваження». Можливо, вони і б не брали, коли б Ви як проректор УКУ та й сам УКУ відчували обов’язок захистити Церкву, її традицію, героїчну історію, а не спекулювати дивним примирення нібито християнським, бо не всі «наші», на жаль, є нашими. Бо не все може бути примиреним. Вам ближче те, що руйнує традицію Церкви, бо така вже сутність лібералізму.

Кажете, що тут потрібен голос мудрої єрархії. Отож. тим голосом пасувало бути Вам - Моральному авторитету, Совісті і Мужу близькому до кардинала Гузара, а не нашому « люблячому Пастору», як того хочете Ви. Справді, наш «люблячий Пастор» - це Блаженніший Святослав. Чи йому випадає забирати голос у такій нікчемній брудній справі - дискусії з панею Магдиш чи подібними? Не той рівень.

Звичайно, природна річ мати різні думки на певні справи, але не можна багном оскверняти святі речі - нашу вистраждану Церкву, навіть помимо окремо її недостойних синів. Але чого ображають мене і подібних мені таких же християн? Цитую наведену Вами сентенцію Великого Митрополита: «…незгода і боротьба приносить збурення, безлад і занепад». То хто ж постійно вносить їх цього ювілейного року? А Ви ставите в один ряд тих, хто ображає і баламутить, і тих, хто є «певною групою захисників Церкви»: «модерністів» і «традиціоналістський сегмент суспільства». Світ уже спізнав усі «принадності» ліберальних модерністів. Ми не згоджуємося стояти поруч на одній площині задля порозуміння, бо ми різні і різні наші правди, ми на різних платформах. Наша - стійка, але куди скочуєтеся Ви у своїй невиразности -- похилій площині розламу?

Ігор Калинець

12.10. 2015.