Традиція святкування ювілейних років, сягає початку XIV ст. (а саме 1300-го року) та започаткована папою Боніфатієм VІІІ. Протягом століть, тривалість даних ювілеїв часто змінювалася, однак у 1475 році рішенням папи Павлом ІІ була остаточно закріплена на кожні 25-ть років. Етимологічне закорінення таких святкувань відчитуємо ще на сторінках Святого Письма. Отож згідно біблійного богослів’я (25 гл. кн. Левіт) ювілейний рік ставав часом відновлення та перегляду стосунків людини з Богом та зі своїм ближнім. Його метою було мислене повернення до гори Синай, де Творець дарує заповіт, який з рабів фараона читить ізраїльтян синами Отця.

Цьогорічний ювілейний рік, присвячений Божому Милосердю, в цілій католицькій Церкві винятковий, оскільки завдяки благословенню папи Франциска дозволяє здійснювати такі ж чини у катедральних храмах та відпустових місцях по цілому світі. 3-го січня виняткова можливість була започаткована архієрейським благословенням Кир Йосафата також у храмі Василіанського монастиря міста Володимира – Волинського.

Розпочалося святкування процесійною ходою навколо храму. Молитовний чин, присвячений дійству, розкривав молільникам зміст та духовний потенціал, який вони можуть почерпати на протязі цілого року. Опісля відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолював екзарх Луцький - Кир Йосафат у співслужінні з отцями василіанами з місцевого, свято Онуфріївського (м. Львів) та червоноградського монастирів.

В часі проповіді преосвященний Йосафат, на основі євангельського читання, осмислював Милосердя Творця в історії окремих людей та людства вцілому. Саме в цьому аспекті проповідник виокремив з численного переліку імен родоводу Ісуса Христа, який подає євангеліст Матей, особу Авраама та Йосифа. В подальшому акцентуючи увагу слухачів на життєвому шляху цих осіб, Архиєрей наголосив на необхідності аплікувати милосердя до осіб, яких зустрічаємо на життєвому шляху.

Закінчилося святкування многаліттям та гімном «Боже великий Єдиний»