Поводитись так, аби кожен, кого зустрічають, відчував, що Бог його любить заохотив Іван Павло ІІ духовенство та чернецтво України, а молоді нагадав про те, що майбутнє країни залежить від того, з якою відповідальністю вони розпоряджатимуться даром свободи.

«Дощ іде – діти ростуть!». Так Папа Іван Павло ІІ, зустрічаючись ввечері 26 червня 2001 року з українською молоддю, відреагував на несподівану перешкоду, яка зовсім не зіпсувала святкову атмосферу зустрічі, що відбувалася на площі перед греко-католицьким храмом Різдва Пресвятої Богородиці у Львові. А розпочався цей день Святою Месою на львівському іподромі, під час якої були проголошені блаженними вже канонізовані сьогодні архиєпископ Йосиф Більчевські та священик Зиґмунд Ґораздовський.

Під проводом Пречистої Діви Марії

Пресвята Діва Марія як Помічниця християн була відправною точкою роздумів, якими Святіший Отець поділився під час проповіді, коментуючи євангельську розповідь про чудо переміни води у вино. «Було б повчальним пройти історичним шляхом віруючого народу, щоб побачити знаки материнського заступництва Марії, Яка завжди турбується про добро Своїх дітей. Можемо зібрати незліченні свідчення втручання Марії, щоб захистити як поодиноких людей, так цілі спільноти. Але найкращі свідчення можемо зібрати у житті ваших святих», – сказав проповідник, зосередивши свою увагу на постаті новопроголошених блаженних цієї землі:

«Обидва, – сказав він, – плекали глибоку любов до Матері Господа. Їхнє життя і їхня душпастирська праця були постійною відповіддю на запрошення: "Що лиш скаже вам, – робіть". Героїчно слухняні навчанню Господа вони пройшли вузькою стежкою святості».

Представляючи життєві профілі нових блаженних, Папа не оминув увагою особистий зв’язок з архиєпископом Більчевським, який свого часу висвятив архиєпископа Болеслава Твардовского, який, у свою чергу, висвятив єпископа Євгенія Базяка, святитиля Кароля Войтили.

Duс іn аltum!

Святіший Отець побажав священикам, богопосвяченим особам, семінаристам, катехитам і студентам теології, аби приклад блаженних Йосифа Більчевского та Зиґмунта Ґораздовского був для них стимулом. «В цю хвилину особливо думаю про вас і запрошую прийняти духовну й апостольську науку цих двох Блаженних пастирів Церкви. Наслідуйте їх! Так само, як і вони, також і ви, що на різні лади в особливий спосіб служите Євангелію, повинні робити все можливе, щоб через ваше свідчення кожна людина, не зважаючи на свій вік, походження, формацію, суспільний стан, у глибині серця почувала себе любленою Богом», – сказав він, звернувшись із незабутнім закликом до всієї церковної спільноти:

«Duс іn аltum! Відпливи на глибінь. Церкво Львова для вірних латинського обряду! Господь з Тобою! Не бійся труднощів, які також і сьогодні зустрічаються на твоїй дорозі. З Христом ти будеш переможною. Відважно вибери святість: там перебуває надійна предумова справжнього миру та тривкого поступу».

Надійний компас

Про «вузьку дорогу» святості Іван Павло ІІ нагадував також українській молоді, зустріччю з якою завершився передостанній день його візиту до України. Він заохотив юнаків і дівчат прямувати шляхом «взаємного пізнання між Творцем і людською істотою», остаточною метою якого є «вести нас від рабства гріха до свободи любові». І «майбутнє України та української Церкви», за його словами, залежить від відповіді на запитання про те, чи бажають вони пройти цим шляхом.

«У нинішньому світі бачимо глибокі й швидкі соціальні переміни та захитано багато моральних основ, вводячи людей у хаос, а іноді – навіть у відчай. Десять Божих Заповідей – це немов компас, який у бурхливому морі не дозволяє втратити маршрут, щоб доплисти до причалу. Ось чому сьогодні, дорога молоде України, я хотів би символічно наново вручити вам Десять Божих Заповідей, щоб вони були вашим "компасом", міцною підтримкою для побудови вашого сьогодення й вашого майбуття», – сказав Папа, зупинившись на двох заповідях любові: «Любитимеш Господа Бога твого» та «Люби твого ближнього».

«Хто практикує цей Божий закон, той дуже часто прямує проти течії. Молоде України, Христос запрошує тебе йти проти течії! Запрошує вас бути захисниками Його закону та виявляти його послідовною поведінкою у щоденному житті. Цей старозавітний закон завжди актуальний і знаходить своє досконале здійснення у Євангелії», – наголосив Святіший Отець, вказуючи на те, що це любов оживляє існування, що справжня, вільна й глибока любов веде до вірного зберігання десятьох Божих Заповідей: «З цим Божим законом, міцно вкоріненим у серці, ви не повинні боятись: у всій повноті ви зможете себе здійснити і зробите внесок у побудову солідарнішого та справедливішого світу».

Вимогливість свободи

Іван Павло ІІ зазначив, що народ переживає «важкий і складний перехід» від тоталітарного режиму до вільного й демократичного суспільства, нагадуючи про те, що свобода «вимагає сильного, відповідального й зрілого сумління». «Тому, обіймаючи вас, як батько, кажу вам: вибирайте вузьку дорогу, – ту дорогу, яку Господь вказує вам через Свої заповіді. Це слова правди й життя. Дорога, яка часто здається широкою й зручною, потім виявляється облудною та хибною. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, що є іншою формою матеріалізму, який, хоч і на словах не відкидає Бога, однак заперечує Його фактами, виключаючи Його з життя. Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення», – сказав Святіший Отець, додаючи: «Майбутнє України великою мірою залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе».

Врешті, дякуючи за цю зустріч, Папа звернувся із заключним закликом: «Любіть Церкву! Вона є вашою родиною й духовним храмом, живим камінням якого ви покликані бути. На вашій землі Церква має особливо привабливе обличчя через розмаїття традицій, що її збагачують. Прямуйте і зростайте у дусі братерства, з'єднані так, як сьогодні, щоб відмінні традиції не були приводом для поділу, а радше заохотою до взаємного пізнання й взаємної пошани».