Різдво Христове – найбільше католицьке свято. Святу Різдва Христового передує чотирьохтижневий Адвент, який є часом очікування народження Ісуса Христа.

Під час Адвенту католики дотримуються посту. Кожен встановлює для себе обмеження згідно зі своїм сумлінням. Наприклад, обмеження в споживанні солодощів, м’яса, відмовляються від гучних веселощів тощо. Кожна неділя Адвенту є великим святом. Адвент є часом каяття та здійснення справ милосердя. В храмах встановлюють вінки з ялинкових гілок з чотирма свічками, що символізують чотири тижні Адвенту. Також в храмах встановлюють для поклоніння ясла, в яких розміщують фігурки, що символізують народження Христа.

Напередодні Різдва в оселі встановлюють різдвяну ялинку, яка символізує біблійне дерево пізнання добра і зла. Верхівка ялинки символізує Віфлеємську зірку, що засяяла в небі на честь народження Спасителя. Прийнято, що ялинка стоїть до свята Трьох Царів (Каспар, Мельхіор та Балтазар), яке припадає на 6 січня. Звичай дарувати різдвяні подарунки спирається на біблійну історію про Трьох Царів, які прийшли вклонитися Дитятку Ісусу і принесли йому дари – золото, ладан і смирну (дорога запашна олія).

Різдвяна вечеря є особливою. На столі, вкритому білою скатертиною, виставляють 12 пісних страв, серед яких риба, гриби, вареники, узвар. Алкогольні напої на стіл не подаються. Крім страв на стіл кладуть солому та фігурку Дитятка Ісуса на честь того, що Новонароджений Христос був покладений Богородицею в ясла на солому. За столом завжди залишається місце для неочікуваного гостя. Святий Вечір починається після того, як на небі зійде перша зоря.

Вся родина збирається за святковим столом, господар читає уривок з Євангелія від св. Луки про народження Христа. «Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися, - кожний у своє місто. Пішов також Йосиф з Галілеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеємом, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла, й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя, сповите, що лежатиме в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога і промовляла: «Слава на вишніх Богу й на землі мир людям його вподобання».

Потім проголошується спільна молитва, після чого всі діляться один з одним облаткою та складають побажання. Такий початок вечері символізує християнську любов. Після вечері і дорослі і діти йдуть на Урочисту Службу Божу – Пастирку. По закінченні Пастирки всі співають колядки, вітають один одного з Різдвом, дарують подарунки.

Свято Різдва продовжується. Віряни, святкуючи народження Сина Божого, висловлюють йому свою любов і шану, усвідомлюючи, яку ціну заплатив Він за їхні гріхи. Серця наповнюються любов’ю й милосердям до ближнього. Різдво – це початок нашого спасіння в Ісусі Христі.

Ніна Мужаровська