Католиків не так зрозуміли

Синод єпископів Римо-Католицької Церкви зібрав 191 учасники, серед яких були не тільки єпископи, а й експерти з питань сім'ї. Тема синодальної (соборної) дискусії - як священик повинен ставитися до відхилень від християнської моделі сім'ї в сучасному світі.

Перш за все це питання про розлучення.

У другу чергу - про тих, що вступили в другий шлюб (ні те, ні інше Католицька Церква не дозволяє).
Як бути з людьми, які були виховані в полігамних традиціях і навернулися в католицьку віру?

Але чомусь світова преса підхопила сюжет, очевидно маргінальний для цього зібрання - питання про ставлення до гомосексуалістів. Причому було заявлено, що Церква нарешті стала переглядати своє ставлення до згаданих осіб.

Насправді це не так.

Перш за все, цей синод не має права приймати рішень. Він покликаний зібрати думки й аргументи. Ніяких голосувань і резолюцій на ньому не було. Це просто важливий етап загальноцерковної дискусії, оголошеної Папою Франциском ще рік тому, і яка має тривати ще й наступного року.

Учасники були розбиті на 10 груп, які обговорювали одні й ті ж питання, але буквально на різних офіційних мовах.

Сенс їх рекомендацій при цьому виявився єдиний: добре ставлення до будь-якої людини - це аксіома євангельської етики. Але добре і співчутливе ставлення до будь-якої людини зовсім не означає згоди з будь-яким її вчинком.

Ось, наприклад, висновок групи Галлія-А:

«Що стосується прийняття гомосексуальних особистостей, нам здається зрозумілим, що Церква завжди доброзичлива щодо людей, які стукають у її двері, двері, відкриті для всіх, кого необхідно зустрінути з повагою у визнанні гідності кожного. Пастирське прийняття якоїсь особистості не означає визнання ні форми її сексуальності, ні її способу життя».

Група Галлія-Б:
«Ми знову висловили нашу повагу і привітність до гомосексуальних особистостей і відкидаємо несправедливу, а часом і насильницьку дискримінацію, якій вони піддавалися раніше або деколи піддаються тепер, в тому числі, на жаль, і в церкві. Але це не означає, що Церква повинна узаконити гомосексуальні практики і ще менш - що вона повинна визнати, як це зробили деякі держави, так звані гомосексуальні «шлюби». Навпаки, ми відкидаємо всі маневри деяких міжнародних організацій, які мріють нав'язати шляхом фінансового шантажу бідним країнам легітимізацію таких «шлюбів»».

Група Англія-Б (в яку входили п'ять представників Африки, семеро - Азії, по одному від Океанії, США та Європи):

«З питання про пастирську опіку осіб з гомосексуальними нахилами, Група зазначила, що Церква повинна продовжувати сприяти розкриттю природи шлюбу як союзу, що завжди укладається між одним чоловіком і однією жінкою, з'єднаних протягом усього життя, в животворному спілкуванні віри.

Група закликала пастирів та парафії особливо уважно й індивідуально дбати про людей з таким сексуальним потягом, приводячи їх у сім'ю Церкви, завжди захищаючи їх гідність дітей Божих, створених на Його образ. В Церкві вони повинні знайти дім, де, з усіма іншими, вони чують заклик Ісуса слідувати за Ним у відданості правді, прийняти Його благодать».

Група Англія-А:
«Ми не рекомендуємо допуск до таїнств розлучених і повторно одружених людей, але ми включили дуже позитивну оцінку союзу з Христом за допомогою інших засобів».

Група Італіка-А:
«Знову підтверджуємо, що союзи між особами однієї статі не можуть бути прирівняні до шлюбу між чоловіком і жінкою, висловлюючи також заклопотаність захисту прав дітей, які повинні виростати гармонійно, оточені ніжністю батька і матері»

Як бачимо, немає ніякої революції в моральній доктрині Католицької Церкви. Кваліфікація гомосексуалізму як гріха залишається колишньою. Офіційний доповідач Синоду кардинал Петер Ердо мав усі підстави сказати: «Думаю, що інтерес всесвітніх мас-медіа великий тому, що в деяких абзацах вони побачили більше, ніж було сказано насправді».

Просто голоснішим став заклик до парафіян, щоб ті не брали добровільно на самих себе функції інквізиторів і борців за чистоту своїх рядів. Тобто якщо Церква позначає щось як гріх, це не означає, що тобі, Вася Пупкін, дається право на особисту ненависть до цих людей. Тому ти все одно зобов'язаний ставитися по-доброму до тих, з ким ти як католик, незгоден, і ти не повинен редукувати людину до якогось негативного аспекту її життя. Але свої таїнства Церква все одно дає не всім, а лише тим, хто згоден з її вченням.

диякон А.Кураєв