Віднайти у своїй вірі чи у своїх переконаннях спонуку, принципи та вклад, що зможуть дати FAO чи іншим міжурядовим організаціям «відвагу покращуватися й бути витривалими в дбанні про добро людського роду» побажав Папа Франциск представникам Продовольчої та Сільськогосподарської Організації, відвідуючи у понеділок, 16 жовтня 2017 р., осідок цієї інституції, що діє в рамках ООН. Нагодою для цього стало відзначення Всесвітнього дня продовольства, цьогорічна тема якого: «Змінити майбутнє міграції. Інвестувати в продовольчу безпеку та сільськогосподарський розвиток».

Глава Католицької Церкви провів переговори з проводом організації, привітався з представниками урядів країн “Великої сімки” й міжнародних організацій, що прибули на зустріч, а в пленарному залі виголосив промову. В рамках візиту Папа подарував скульптуру, що зображує сирійського хлопчика Алана Курді, знайденого 2015 року мертвим на морському березі поблизу турецького міста Бодрум, що став символом трагедії біженців в усьому світі.

Пригадавши історію створення Продовольчої та Сільськогосподарської Організації ООН, Святіший Отець підкреслив, що призадума над тим, як продовольча безпека може впливати на переміщення людей, є поверненням до заанґажування, задля якого ця організація була створена. «Сьогоднішня дійсність, – сказав він, – вимагає більшої відповідальності на всіх рівнях не лише для того, аби забезпечити необхідне вирощування та справедливий розподіл плодів землі, що мало би бути само собою зрозумілим, але, насамперед, для того, щоб захистити право кожної людини харчуватися відповідно до своїх потреб, беручи участь у прийнятті рішень, які її стосуються, та здійснюючи свої прагнення, без необхідності віддалятися від своїх найдорожчих».

За словами Глави Католицької Церкви, перед обличчям мети такого масштабу на карті стоїть вірогідність усієї міжнародної системи. Адже картина міжнародних стосунків, завдяки вкладові науки й техніки, «виявляє зростаючу здатність дати відповідь на очікування людства». Однак, цим новим здобуткам «не вдається скасувати виключення великої частини населення світу», бо й досі бачимо чимало жертв недоїдання, війн та кліматичних змін.

«Зв’язок між голодом і міграцією можна подолати лише тоді, коли візьмемося за корінь проблеми», – наголосив Папа, вказуючи на те, що згідно із дослідженнями ООН, з якими погоджуються представники громадянського суспільства, «слід подолати дві головні перешкоди: конфлікти та кліматичні зміни».

Для подолання конфліктів «необхідні добра воля та діалог», а також «заанґажування в поступове та систематичне роззброєння, передбачене Хартією Об’єднаних Націй» та усунення нелегальної торгівлі зброєю. «Чого варте викривання того, що через конфлікти мільйони осіб стають жертвою голоду й недоїдання, якщо не докладається ефективних зусиль на користь миру та роззброєння?» – запитує Глава Католицької Церкви, а в контексті подолання наслідків кліматичних змін вказує на необхідність «зусиль, спрямованих на конкретне й ефективне порозуміння з метою запобігти ще трагічнішим наслідкам».

«Ми покликані запропонувати зміни у стилях життя, у використанні ресурсів, у критеріях виробництва та споживання, які у випадку продовольства є свідками зростаючих втрат та марнування», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що дослідження передбачають зростання глобального виробництва зернових, здатне заповнити світові резерви, але це вимагає протидіяти спекуляції, що рахується лише з економічними показниками, можливостями споживання, а не з дійсними потребами людей.

«Перед обличчям зростаючого попиту на продовольство, необхідно, аби плоди землі були доступними для всіх. На думку деяких, вистачить зменшити кількість їдців, яких слід нагодувати, й таким чином проблема вирішиться. Але це помилкове рішення, якщо взяти до уваги рівень марнотратства продовольства та  моделі споживання, що марнують чималі ресурси. Скоротити – просто, ділитися, натомість, вимагає навернення, а це потребує зусиль», – сказав Глава Католицької Церкви, запитуючи себе та присутніх:

«Хіба це занадто думати, що в мову міжнародної кооперації можна ввести категорію любові, що відміняється як безкорисливість, рівність у ставленні, солідарність, культура дарування, братерство й милосердя? В дійсності, ці слова виражають практичне наповнення слова “гуманітарний”, що дуже багато вживається у міжнародній діяльності».

Святіший Отець зауважив, що старання світу дипломатії нам показали, що є можливим зупинити застосування зброї масового знищення. Зрештою, всі ми усвідомлюємо руйнівний потенціал таких засобів. «Але чи ми так само усвідомлюємо наслідки бідності та виключення? Як зупинити людей, готових заризикувати всім, цілі покоління, що можуть зникнути, бо їм бракує насущного хліба, або стають жертвами насильства й кліматичних змін? Вони скеровують свій погляд туди, де бачать світло чи відчувають життєву надію. Їх не зможуть зупинити ні фізичні, ні економічні, законодавчі, ідеологічні бар’єри, а лише правильне застосування принципів людяності».

За словами Папи, перед обличчям умов уразливості численних людей, які рятуються від насильства чи голоду, потрібно «визначати причини, щоб діяти з необхідною компетенцією». Й зовсім неприйнятним є, коли з метою уникнути зобов’язань, дипломатія «окопується в мовних софізмах, які не додають їй честі та перетворюють з “мистецтва можливого” у безплідні старання виправдати прояви егоїзму та бездіяльності».

Далі Глава Католицької Церкви згадав про існування різних ініціатив і проектів, спрямованих на запобігання «часто трагічним переміщенням мігрантів, породжених ярмом нужди». За його словами, «необхідно й невідкладно й надалі докладати зусилля та фінансувати програми, аби ще ефективніше та з надією долати голод і структурну бідність».

«Католицька Церква, за своїми інституціями, – підсумував він, – маючи пряме та конкретне знання ситуацій, які слід долати, й потреб, які потрібно вдовольнити, прагне безпосередньо співдіяти в цих зусиллях з огляду на свою місію, що спонукає її любити всіх, а також зобов’язує пригадувати відповідальним за долі народів і за міжнародну діяльність про великий обов’язок виходити назустріч потребам найбідніших».