Після ІІ Світової війни (1939-1945) Австрія була поділена на чотири окупаційні зони. Совєти займали схід країни. Столиця – Відень також була поділена на чотири частини. Після трьох років, проведених в присутності совєтів, австрійці більше не витримували такої ситуації. Але що могли зробити сім мільйонів австріяків проти двісті двадцяти мільйонів совєтів?

Священник Петрус Павлічек згадав собі про перемогу під Лепанто, коли з допомогою простої молитви на вервиці вдалось відбити напад турків. Він розпочав акцію, відому під назвою «Rosenkranksuhnekreuzug» (хрестовий похід покаяння та вервиці). Ця акція була публічною подією.

Від 1950 р. о. Павлічек організовував раз на рік велику процесію віденськими вулицями у дні свята Імені Марії. Йому вдалось заохотити приєднатись до цієї акції відомих політиків, в т.ч. канцлера Юліуса Рааба та міністра закордонних справ Леопольда Фіґля, які були учасниками перемовин з союзниками щодо формування австрійської держави. У 1947 р. було близько 10 тисяч осіб, які щодня молились на вервиці за свободу Австрії. У 1955 р. їх кількість зросла до 500 тисяч.

На початку 1955 р. російський міністр В’ячеслав Молотов сказав до свого австрійського колеги відомі слова: «Ми, росіяни, якщо чимось заволоділи, то вже ніколи цього не віддамо». Чорна хмара російської домінації нависла над єдністю та автономією Австрії. Здавалось, що немає шансу, щоб змінити цю надзвичайно важку ситуацію. Л. Фіґль тоді сказав до о. Павлічека: «Нам не залишається нічого іншого, як молитись із ще більшою віддачею та горливістю».

Через кілька місяців після того, 15 травня 1955 р., відбулась ратифікація трактату щодо встановлення незалежної Австрійської держави. Рішення про виведення радянських військ було прийнято на переговорах між радянською та австрійською сторонами 13 травня – в день об’явлення Матері Божої Фатімської. Таким чином, Австрія стала єдиною післявоєнною країною, яку радянська армія залишила в результаті підписання міжнародного трактату. Міністр Фіґль тоді сказав фразу, яка увійшла до повоєнної історії Австрії: «З вдячністю Всемогутньому Богові підписуємо цей трактат та з великою радістю оголошуємо: Австрія – вільна!».

Коли наступив останній раунд перемовин в Москві, канцлер Австрії Юліус Рааб сказав: «Бог нам допоміг!». Совєти залишили країну без кровопролиття – ця подія нагадує безкровну перемогу Жанни д’Арк. Австрія була для совєтів омріяною країною, багатою, дуже добре розташованою із стратегічної точки зору, що відчиняло їм двері на захід. Історики і досі не можуть пояснити мотиви, які призвели до виходу звідти совєтських військ.

У 1962 році священник А. Вільям з Австрії запитав про це відому німецьку стигматичку Терезу Нейман, за три місяці перед її смертю, і вона відповіла:

«Так, дійсно, причиною цього була молитва на вервиці австрійського народу».

Ця вервиця зробила в Австрії більше, ніж борці за свободу в Угорщині, де дійшло до кривавої різанини двадцяти п’яти тисяч невинних людей.

За матеріалами modlitwy24.pl