Такими словами охарактеризував покійного душпастиря мігранів УГКЦ - о. Василя Поточняка - владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. 21 квітня в с. Лімна, що на Турківщині, відбулась Архиєрейська літургія за упокій душі о. Василя Поточняка. З покійним душпастирем прийшли попрощатись родина, односельчани, друзі, священнослужителі, вірні з довколишніх сіл, учасники прощі "Самбір-Зарваниця", українські заробітчани, якими о. Василь духовно опікувався впродовж останніх 15-ти років.

"Сьогодні маємо нагоду зупинитись і подумати над тим, чим є людське життя? Ким є людина? Яке її місце в Божому задумі?" - з такими словами до присутніх на похоронній відправі звернувся владика Григорій. Єпископ зауважив, що в такі моменти життя людський розум і логіка безсилі перед безліччю питань. Лише гаряче серце, наповнене святою вірою, допомагає християнину пережити болючі моменти, по-новому поглянути на власне життя, переосмислити відносини з Богом і ближніми.

У Господній молитві "Отче наш" ми просимо Бога: "Нехай буде воля Твоя!". Від цих слів залежить і наше земне життя, і наша вічність. "Напевно, в житті о. Василя були такі часи, коли ці слова йому було легко промовити, однак були й такі хвилі, коли ці слова вимагали від нього особливого довір’я до Бога. Особливо тоді, коли він був хворий, коли знав, що зближається до нього смерть, і навіть тоді мав відвагу промовити до Бога: Нехай буде воля твоя!", - сказав владика Григорій.

Понад 15 років свого життя о. Василь Поточняк присвятив служінню українським заробітчанам. У листі-співчуття Блаженніший Святослав назвав о. Василя "Апостолом душпастирства мігрантів". Владика Григорій поділився особистими спогадами про те, як колись о. Василь залучив його до цього служіння: "У короткому часі після того, як я приїхав до Рима на навчання, о. Василь покликав мене і сказав: Отче, потрібно поїхати на Південь Італії, бо там є наші українці, і вони потребують священика. Тоді я ще навіть в самому Римі не орієнтувався. Однак о. Василь мені все пояснив і провів мене на автовокзал, дав гроші на дорогу й сказав: З Богом! А потім з нетерпінням чекав, щоб я розповів йому, як там поживають наші українці, які мають потреби". У підсумку єпископ наголосив: "Так перейматись долею вірних міг лиш справжній душпастир". У своєму служінні покійний брав приклад з найвищого Пастиря - Христа, - Який вирушає на пошуки навіть однієї заблуканої овечки, щоб врятувати її від загибелі.

Владика Григорій подякував батькам, родині, друзям, вчителям, односельчанам покійного священика: "Ви щасливі в Бога люди, якщо з-поміж вас Господь покликав такого ревного священика. Завдяки йому село Лімна стало відомим на весь світ". Відтак проповідник сказав: "Коли підійдете до домовини, щоб попрощатись з отцем, погляньте на це дороге вам обличчя і закарбуйте його в своїй пам’яті й серці; подякуйте Богові за те, що о. Василь був між нами, що Господь дав йому великий дар - покликання до священичого життя, - що він ніде, куди його посилала Церква, не засоромив вас. Тепер і ви старайтесь не засоромити його світлої пам’яті".

Після завершення Літургії всі присутні попрощались з покійним священнослужителем. Відтак домовину перевезли до Прокатедрального собору Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора.

Нагадаємо, що 15 квітня 2015 року, в 06.15, у італійському місті Брешія на 42-му році життя на 19-му році священства відійшов у вічність протоєрей Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, перший Національний Координатор душпастирства для українців в Італії. У 2012 році о. Василь Поточняк, дізнавшись про важку недугу, склав духовний заповіт.