Владика Венедикт розповів про піст, нейтральність та агресію до Церкви
  • Чтв, 03/03/2016 - 17:38

Сьогодні, 3 березня, у Львові відбувся сніданок журналістів з єпископом-помічником Львівської Архиєпархії УГКЦ, владикою Венедиктом (Алексійчуком). Як зазначив владика Венедикт, для того, щоб розуміти один одного, люди повинні спілкуватися і зустрічатися в першу чергу в реальному житті, а не лише у соцмережах. Він розповів про співвідношення людини і Церкви у сучасному житті.

Владика Венедикт розповів про час Великого посту та наголосив, що піст – це не лише час утримання від споживання їжі, але це ще й перемога над собою в частині відмови від певних звичок. Так само, як пожертва – це не лише гроші, але й жертва свого часу на добру справу чи на допомогу людині, яка її потребує.

«Час посту – це час здобуття свободи. Навіть якщо в наших очах якась людина не є цінною, то слід пам’ятати, що в очах божих ми є цінними завжди», - сказав він.

Владика Венедикт також наголосив, що часто до Церкви та її духовенства є завищені критерії суспільного очікування. Водночас він нагадав, що священики – це теж люди.

«Серед апостолів був Юда, а отже і серед священиків може бути хтось не зовсім добрий. Якщо священик зробив щось не так, хай навіть порушив правила дорожнього руху, то його осуджують більше, бо він священик. Але варто пам’ятати, що є площина божа і є людська», - сказав він.

Також владика пояснив, чому люди часто мають агресію до Церкви.

«Чому люди часом мають агресію до Церкви? Бо сподіваються, що Церква презентуватиме святе та праведне. Люди хочуть від священиків, щоб вони були взірцем. Але ми живемо стереотипами, а при зустрічі стереотипи зникають, тому людям потрібно частіше зустрічатися в реальному житті», - сказав владика Венедикт.

Він також наголосив, що коли Церква входить у якісь державні структури, то вона може бути загрозливою: «Церква має єдине покликання – не мовчати. Але увійшовши в якесь середовище, справджуються слова «З вовками жити по-вовчому вити. Церква повинна бути нейтральною, і коли наш священик пішов капеланом у Львівську міську раду, нашою умовою було те, щоб він не отримував зарплату чи премію за це. Отримаючи винагороду, людина вже не зможу бути нейтральною».