9 травня, у Львові, в приміщені храму Климентія Шептицького, відбулася зустріч паломників, котрі відвідали Святу Землю у 2014 році. Духовним провідником прощі був Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.

Після молитви у храмі, присутні зібрались на теплу розмову-ділення плодами тих прохань до Господа, які вони складали на Святій Землі.

Звертаючись до учасників прощі, владика Венедикт наголосив на важливості зустрічі. «Кожен носить свій досвід, свої переконання, відчуття, а коли ми зустрічаємося разом, ми ті свої досвіди, здобутки робимо спільними. Коли ми зустрічаємося, то немовби приносимо свій «пазл» у спільну картину на той момент зустрічі і чимось збагачуємо себе».

«Бути на Святій Землі – це немовби прочитати п’ятого євангелиста, написати Євангеліє в самому собі», - сказав владика Венедикт і додав, що досвід пережиття Бога ніколи не забувається і ми носимо його в собі. «Сьогодні ми зустрілися разом, щоб поділитися, що за рік відбулося, повернутися думками до тих наших пережиттів, щоби знову зустрітися, щоби знов бути разом», - додав духівник прощі.

Під час спільної трапези учасники  поділилися своїми пережиттями прощі та подіями, котрі сталися в їхньому житті рік опісля паломницва.

«Ми все чекаємо, що має відбутися чудо, як якийсь спалах у фотоапараті, а воно все просто так приходить  і тебе просвічує, і ти знаєш: це – чудо».

«За цей рік я дізналася, що немає нічого неможливого в Бога. Божа відповідь може бути: не зараз, або тобі того не треба. На все решту Він завжди каже: «Так». Бажаю вам відчути той голос».

«Рік тому я стояла перед страшним діагнозом онкозахворювання. Рік минув - і я стою перед вами, Богу дякувати. Є ласка Божа і на мене. Отримала чудо зцілення».

«Моє життя змінилося. Я ходжу до церкви, слухаю проповіді, проектую на слово Євангелія те, що побачила там, – і це, звичайно, зовсім інакше. Молюся тепер набагато щиріше, ніж раніше».

«Така зустріч дуже потрібна, бо ми звільнились від всього того, що нашарувалось у буденному житті. Тут нас об’єднали спільні пережиття. Така зустріч незабутня. Там, на Святій Землі, ми мали ті скарби, які складали у скарбниці сім днів. А тепер ми це все добуваємо, коли слухаємо читання Святого Письма».

«Приїхавши з прощі додому, у мене було величезне бажання донести Христа до людей. Я зібрала своїх рідних, друзів, сусідів - і свідчила. За той рік  я відірвалася від роботи, яку виконувала з-під палки, і була її рабом».

«Є духовні речі, які є дуже важливими. Не потрібно було зайвих слів, наук, просто йти поруч, чути, що хтось відчуває краще за мене, і цей хтось є сіллю усієї прощі.  Так для себе я викристалізувала особу владики Венедикта. Це сіль – чиста, без домішок».  

«Коли приїхав на Святу Землю - ніяких представлень собі не робив. Не думав про те, що я маю там почути, чи побачити. Я просто хотів там бути. Від кожної людини, з котрою побував на Святій Землі, я щось почерпнув, і це мені пригоджується в житті, це я використовую і згадую».

З уст кожного паломника водноголос звучали подяки  владиці Венедикту за ту благодать і дар Духа Святого, яка виходила від нього і спонукала зосереджуватись на основному. «Бути на Святій Землі, молитися до Бога,  мати такого провідника – яка це велика радість, яке це фантастичне пережиття», - засвідчив один із учасників прощі.

Іванна Рижан