Введення в храм: кожен має свою дорогу до храму
  • Срд, 07/12/2016 - 08:29

4 грудня наша Церква відзначає Богородичне свято Введення в храм Пресвятої Діви Марії. Для віруючих людей – цей день особливий, бо нагадує про потребу вдячності Богові за дар дітей, що проявляється у принесенні їх до храму для святого таїнства хрещення та піклуванні про їхнє християнське виховання. Одночасно можна помітити, що незважаючи на «свою віру в єдиного» Бога, багато людей вірять у різного роду забобони, пов’язані з цим днем, наприклад – жінкам не можна ходити в гості, або принаймні старатися не зайти першими до якоїсь хати; вважати, що після цього дня працювати на землі є гріхом; заборонено прати, шити, копати землю, бо Господь, мовляв, відпускає на землю душі праведних; відповідно до того, хто перший зайде до вашої оселі, то буде щастя або нещастя. Ми всі розуміємо, що вірити в ці забобони для правдивих християн не є простим жартом, але гріхом проти першої заповіді Божої і це є виявом надміру релігійності і спотворенням шани, яку ми повинні віддавати єдиному правдивому Господеві. Тому, дорогі читачі, прагну звернути вашу увагу на деякі особливі моменти, пов’язані з цим днем Марії, щоби ми могли краще духовно пережити такі благодатні хвилини.

Цей празник нагадує нам про історичну подію з життя маленької дівчинки Марії, яку батьки привели до храму для служіння. Марія згодом була вибрана стати матір’ю нашого Господа. Церква нам передає, що Марія мала тоді три рочки і була дійсно подарунком Господнім для її батьків – бездітних Йоакима і Анни. Саме праведні батьки жили у бездітності до старості, за що наражалися на зневагу близьких і знайомих, бо бездітність вважалася немовби покаранням. Свої переживання праведні батьки старалися представити Богові у молитві, а свої терпіння і насмішки людей приносили Йому в жертву. Господь зглянувся на їхні молитву і жертву і подарував їм дитинку Марію, незважаючи на їхню старість, тобто на закони природи.

Сьогодні також численні молоді подружні пари вимолюють у Господа дитинку. Хтось отримує цей дар відразу і втішається повноцінною родиною. Деякі подружжя переживають певні випробування – і одному Господу відомо, який час вони повинні очікувати і коли сповниться їхнє бажання стати батьком і матір’ю. Є інші, яким навіть в голову не приходить дякувати Богові за дар дитини, вважаючи це виключно своєю заслугою. А коли діти підростають і хочуть стати на шлях особливого служіння Господеві – стати священиком, монахом чи монахинею, то багато батьків противляться цьому, забуваючи що – дитин – то н власність, а дар від Господа.

Я ж хочу поділитися тим, як до нашого храму Святих Кирила і Методія у Крихівцях кожної першої п’ятниці місяця з’їжджаються подружні пари з міста, області, а є деякі, які долають більше сотні кілометрів, щоб приїхати на спільну молитву «за дар батьківства і материнства», які ми сповнюємо перед іконою Богородиці Гваделупської. Це є копія ікони, на якій Богородиця зображена у стані вагітності. Ця ікона, згідно традиції, належить до трьох нерукотворних святинь світу, після Туринської Плащаниці (м. Турин в Італії) та Хустки Вероніки (Лик Христовий, м. Манопелло, Італія). Ці пари приходять на молитву з великою вірою і надією на те, що Господь зглянеться над ними і подарує їм дитинку. Є випадки, коли подружні пари перебувають на лікуванні, а є й такі, що здорові, але не можуть завагітніти; а є ще й інші, котрі, завагітнівши, не можуть виносити плід і так вагітність переривається викиднем. Всі ці подружні пари об’єднані молитвою та міцною надією на дар Божий. Так радісно бачити, коли батьки, після декількох місяців довірливої молитви, святого Таїнства Сповіді та частого Святого Причастя Тіла і Крові Христових, отримують в дар дитинку і за якийсь час приносять її до храму, просячи про таїнство Хрещення. Батьки, які з різних причин, довший час очікують на дитину, вони розуміють, що дитина – це дар Божий, а оскільки це дар, то за нього належить висловлювати вдячність Богові, яка проявляється по-різному: це добре побожне християнське життя, це вірне виконання обов’язків свого стану (у родині, в школі, у лікарні, кожен на своєму місці праці і служіння), це внутрішнє зобов’язання до щоденної молитви та недільної Служби Божої зі Святим Причастям, що є найбільшим виявом вдячності Богові.

Особи, які не можуть мати діточок, дуже часто звертаються за допомогою до різних осіб, так званих знахарів чи якихось там шарлатанів, а інколи йдуть за порадами і до медиків. Як же ж правильно поводитися християнину в таких випадках? Звичайно, молоде подружжя, яке не може мати діточок, живучи вже якийсь час у шлюбі, повинно звернутися до медиків, компетентних у цій сфері, щоб лікувати те, що потрібно. Але одночасно, зважаючи на свою християнську позицію, повинно пам’ятати, що не все, що пропонує медицина (тут маю на увазі штучні методики запліднення, які мають багато моральних питань), є морально прийнятним. Тому, з одного боку треба молитися за дар дитинки, так як це робили батьки Пресвятої Богородиці Йоаким і Анна, довіряючи Богові, що саме Він знає найкраще час - коли і кому – стати батьками і матерями. А якщо є якісь труднощі, то звернутися до лікарів, але, звичайно, до лікарів, які мають чітку християнську позицію.

Тому, дорогі наші читачі! Вітаю Вас з цим святом Введення в храм і бажаю Вам, щоб Ви завжди знаходили час для молитви у храмі, щоб Ви повсякчасно складали подяку за дар життя ваших дітей і онуків, і щоб Ви ніколи не забували молитися за тих, хто привів Вас до храму, до Святої Сповіді і до Святого Причастя. Помоліться і за мене.   

  о. Йосафат Бойко, ВС