Введення в храм Пречистої Діви Марії. Біблійний коментар
  • Срд, 04/12/2013 - 00:20

Введення в храм Пречистої Діви Марії (Лк 10, 38 – 42; 11, 27 – 28).

1.Контекст та вступні зауваження.

            Підставою для святкування празника Введення в храм Пречистої Діви Марії є розповідь в т.зв. протоєвангелії Якова[i]  (одне з так званих   « Євангелій дитинства») про те, як її батьки Йоаким та Анна, отримавши младенця завдяки своїм ревним молитвам вже у старшому віці (як колись Авраам та Сара – пор. Бут 21), віддали її на виховання до Храму, як свого часу зробила Анна – мати пророка Самуїла, яка також  вимолила дитину у Господа (пор. 1 Сам 1). В сам день празника Церква розважаючи над значенням цієї події читає два короткі уривки з Євангелія від Луки: розповідь про перебування Ісуса в домі Марти та Маріїї (10, 38 – 42) – сестер Лазаря, якого Він воскресив (пор. Йо 11) та слова, які передають короткий діалог між Ісусом та жінкою з натовпу в часі Його дискусії з фарисеями (11, 27 – 28). Обидва уривки об'єднані темами учнівства, й слухання та виконання Божого Слова.

            Читаючи Євангеліє від Луки можна зауважити, що воно містить в собі як мінімум cім тематичних частин: пролог (1,1 – 4), т.зв. Євангеліє дитинства (1, 5 – 2, 52), підготовка діяльності Ісуса (3,1 – 4, 13), діяльність Ісуса в Галілеї (4, 14 – 9, 50), роздуми з подорожі до Єрусалиму (9, 51 – 19, 27), діяльність Ісуса в Єрусалимі (19, 28 – 21, 38), Страсті та Воскресіння (22 – 24).[ii] Кожна з цих вищеназваних частин у свою чергу ділиться на ще менші підсекції, за допомогою котрих автор різносторонньо представляє нашій увазі Добру Новину про те, що Бог зробив для нас у Ісусі Христі.

            Тексти 10, 38 – 42 та 11, 27 – 28 знаходяться в тій частині Євангелія, котра розповідає про роздуми Ісуса під час подорожі до Єрусалиму: 9, 51 – 19, 27 (протягом наступних глав,  Лука 17 разів згадує про те, що Ісус є «в дорозі»: це надає розповіді більш динамічного характеру[iii]). В рамки цієї подорожі Лука вставляє найбільшу порцію свого розповідного матеріалу: Ісус постійно говорить, і тому, за словами L. T. Johnson,  відбувається формація народу.[iv]  В часі подорожі Він  є  оточений трьома групами людей: аморфні юрби, його опоненти (перед усім  фарисеї), та його учні (слово «учень» вживається 22 рази з 9 – 19 глави, в порівнянні до 16 разів у всіх інших євангелістів разом узятих).[v] Ця частина Євангелія, після згадки про відкинення Ісуса самарянами (9, 51 – 56), починається  описом вимог, які стоять перед учнями Ісуса (9, 57 – 10, 24) та в котрих він наголошує в  9, 62, що «ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого». Завершенням роздумів висловлених  по дорозі до Єрусалиму служить притча про міни (19, 11 – 27), в котрій Господь  в 26 вірші наголошує, що «кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має».

             Весь розповідний блок Лк 9, 51 – 19, 27 творить ширший контекст для уривків в яких йдеться про реакцію Марти та Марії (10, 38 – 42) та слова Ісуса про важливість слухання та виконання Божого Слова (11, 27 – 28). Якщо прослідкувати розвиток думки Луки в цій частині Євангелія, то можна зауважити, що все тут присутнє навчання Ісуса, він згруповує за допомогою 12-ти тем, кожну з котрих розвивають кілька уривків Євангелія відповідно: 1.Благословення рішення: привілей, місія та уповноваження (9, 51 – 10, 24); 2.Учнівство: погляд на ближнього, Ісус та Бог (10, 25 – 11, 13); 3.Контроверсії, корекції та заклик до довіри (11, 14 – 54); 4.Учнівство –  довіряти Богові (12, 1 – 48); 5.Розпізнати знаки часу: Ізраїль відвертається геть, але благословення ще можливе (12, 49 – 14, 24); 6.Учнівство перед лицем відкинення: основні елементи (14, 25 – 35); 7.Пошук грішників: небесні приклади (15, 1 – 32); 8.Щедрість та великодушність: поводження з грошима та майном (16, 1 – 31); 9.Фальшиве навчання, прощення та служіння (17, 1 – 10); 10.Вірність в очікуванні Царя та становлення Царства (17, 11 – 18, 8); 11.Смиренне вручення всього Отцеві (18, 9 – 30); 12.Поворот до Єрусалиму: Месіанська сила, особиста переміна, пересторога про відповідальність та вхід з плачем (18, 31 – 19, 44). 

            Звідси, вужчим контекстом для уривків, які творять читання Євангелія цієї неділі, є друга (про учнівство) та третя підсекції (контроверсії з юдейськими лідерами та заклик до довіри) довшого наративу про подорож Ісуса до Єрусалиму. В 10, 25 – 11, 13 Лука наводить слова Ісуса, що бути справжнім учнем – означає любити всіх без винятку людей (притча про милосердного Самарянина: 10, 25 – 37), подібно як Марія постійно мати зосереджений погляд на Ісусі, щоб слухати Його слово (10, 38 – 42) та перебувати в довірливій та ревній молитві до Отця (11, 1 – 13). Підсекція про контроверсії та заклик до довіри (11, 14 – 54) містить закиди фарисеїв стосовно джерела Ісусової сили в зціленнях та екзорцизмах та відповіді Ісуса на їх озлоблену реакцію (11, 14 – 23), навчання та перестороги Ісуса, як потрібно відповідати на Його заклик (11, 24 – 36 – частиною цього повчання якраз і є слова про важливість слухання та виконування Божого Слова), та викриття Ісусом лицемірства книжників та фарисеїв (11, 37 – 54).

            Таким чином обидва уривки, які творять читання Євангелія празника Введення в Храм Пречистої Діви Марії (10, 38 – 42 та 11, 27 – 28) у своєму контексті наголошують, що справжні учні Ісуса, – це ті хто постійно має погляд звернений до Нього, щоб слухати та виконувати Його слово. Звідси, беручи до уваги життя Пречистої Діви Марії, – сповнене постійного погляду на Господа та Її відповідь віри на Його Слово, – життя сповнене надії та любові, – Церква називає Марію найкращою ученицею Господа та вчиться від неї слухати та відповідати на Його Слово, щоб подібно як і Вона, яка спочатку увійшла в Єрусалимський Храм, а потім сама стала Храм Живого Бога, бути храмом Св. Духа (пор. 1 Кор 3, 16 – 17).

2.Текст Лк 10, 38 – 42; 11, 27 – 28.

10, 38 . Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39 . Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40 . Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.» 41 . Озвався Господь до неї і промовив: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42 . одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.» 

11, 27 . Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.» 28 . А він озвався: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.»

3.Короткий коментар до першого уривку[vi] (Лк 10, 38 42).

            Якщо притча про доброго самарянина звучить доволі радикально, то цей маленький яскравий епізод наводить на думку, що в запасі у Луки ще багато унікальних розповідей. Описуючи подорож Ісуса до Єрусалиму, євангеліст вибрав цей випадок в якості введення до наступних подій. Подія сталася у Витанії, й це випливає з інших оповідань про цих двох сестер. Витанія була неподалік від Єрусалиму, в самому кінці дороги, яка фігурує у притчі про милосердного самарянина. Можливо, даний епізод не міг відбутися безпосередньо в той сам час, але Лука поміщає його тут, щоб повідомити щось дуже важливе про служіння Ісуса. В цій розповіді Ісус не тільки розширює традиційні рамки Божого народу, сповіщаючи, що Євангеліє дійде до людей, що знаходяться поза його межами. Він розмиває межі, які чітко розділяли обов'язки та права чоловіків і жінок усередині самого Ізраїлю. Суть конфлікту між Мартою і Марією не в тому, що Марта була перевантажена кухонних роботою. Безумовно, це було важливо, але не це виводило Марту з себе. Деякі горе-екзегети помилково вважають, що обидві сестри були романтично прив'язані до Ісуса, й Марта ревнувала, дивлячись, як Марія з обожнюванням сидить біля ніг Ісуса. Проте в Луки немає на це ні найменшого натяку! Ні, причина конфлікту в тому, що Марія поводиться так, ніби вона була чоловіком. У тій культурі, як і в культурі багатьох сучасних народів, будинки ділилися на «простір» для чоловіків і «простір» для жінок, а чоловічі і жіночі ролі були строго розмежовані. Марія перетнула незриму, але дуже важливу межу всередині будинку й іншу, не менш важливу соціальну межу. Чоловіки, зазвичай, збиралися в окремій кімнаті; жінкам належали кухня та інші приміщення, приховані від сторонніх поглядів. Чоловіки і жінки могли перебувати разом тільки зовні, там, де бавилися діти, і в подружній спальні. Якщо жінка присіла в чоловічій компанії, її поведінка розглядалася, як щось скандальне. Лише безсоромна жінка могла себе так повести, й тому їй слід було негайно повернутися в одне з приміщень, призначених для жінок. Ця сцена також не про те, хто вищий, а хто нижчий за положенням, хоча, звичайно, досить часто її прив'язують саме до цього питання. Головне питання стосується того, наскільки справедливим є поділ людства на дві половини, відповідно до обов'язків та завдань, які існували в тодішній Палестині, а в багатьох країнах існують по сьогодні. У той час коли жив Ісус, сидіти біля ніг вчителя було виразно чоловічою роллю. «Сидіти біля чиїхось ніг» не означає, – як це може здатися в нашій культурі, – висловлювати обожнювання і собачу відданість, немов учитель, – якась рок-зірка або спортивний кумир. Коли Савло з Тарсу сидів «біля ніг Гамалиїла» (Дії 22, 03), він зовсім не дивився на нього обожнювальним поглядом і не думав про те, який же ж це чудовий рабин; він зосереджено слухав і запам'ятовував вчення свого наставника. Сидіти біля ніг якоїсь людини означало, просто кажучи, вчитися від неї. А біля ніг рабина сидів лише той, хто сам хотів стати рабином. Тут не мається на увазі навчання заради самого навчання. Марія просто спокійно зайняла своє місце майбутнього вчителя і проповідника Божого Царства. І в цьому Ісус її схвалює. Тут не має нічого спільного з феміністськими рухами на сучасному Заході. Оцінка Ісусом будь-якої людини заснована не на абстрактних егалітарних ідеалах, а на безмежній любові Бога, яка, подібна до великої річки, виходить з берегів і наводнює випалену посухою місцевість, зрошуючи соціальні верстви, які до цього моменту залишалися сухими і безплідними. Марія представляє всіх тих жінок, які, слухаючи промови Ісуса про Царство, відчувають, що Бог закликає їх як слід прислухатися, щоб потім самим звіщати те ж саме. Ми були б також неправі, якби, – як це часто роблять, – дивилися на Марту і Марію, тільки як на приклади «діяльного» і «споглядального» типів духовності. Звичайно, важливі як діяльність, так і споглядання. Без першого ми не могли б поїсти, без другого, не могли б поклонятися Богові. І, поза сумнівом, одні люди наділені здатністю знаходити середину, а інші покликані до чогось одного. Але ми не уникнемо виклику, що міститься в цьому фрагменті, якщо просто перетворимо його на ілюстрацію двох різних типів християнського життя. У першу чергу, в уривку йдеться заклик Ісуса, який зміщує кордони та умовності між людьми. Його учнями та свідками покликані бути, як чоловіки так і жінки. Прямуючи до Єрусалиму, Ісус залишає позаду себе міста, села, будинки і окремих людей, які краєм ока побачили Царство і для, яких життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Бог сподівається, що при читанні цієї історії те ж саме трапиться і з нами.

4. Короткий коментар до другого уривку[vii] (Лк 11, 27 28).

            Щоб краще зрозуміти слова в Лк 11, 27 – 28 слід поглянути на них в контексті уривку, в який їх помістив Лука, – 11, 24 – 36. Йдучи дорогою до Єрусалиму Ісус постійно показує, що Бог Виходу – живий і діє в даний момент. Тому шлях Ісуса на кожному кроці позначений знаменнями того, що Йому належить там вчинити. Сила, що дозволяє Йому вражати бісів зараз, – та ж сама сила, за допомогою якої Він знищить саму смерть ціною власної смерті. Але Він робить одне застереження – розповідає дивну історію про злого духа, який повертається в місце, яке він покинув. Це застереження не говорить про можливі негативні наслідки екзорцизму; якби подібні речі мали місце, то краще було б взагалі не займатися вигнанням бісів, раз вже тим бідолахам, з яких їх вигнали, потім стане ще гірше, ніж було перед тим. Ця історія означає те ж, що вона означає у Матея (12, 43 – 45), і стосується не окремої людини, але всієї нації. Через ці дії Ісус хотів встановити Боже Царство для Ізраїлю і для всього світу. Ізраїль, немов одержима бісами людина, «очищала» себе, намагаючись різними способами виправитися і стати кращою. Але якщо в самій серцевині Ізраїлю не зацарює живий Бог, Ізраїль залишиться уразливим для бісів, і ті зможуть повернутися. Ісус стояв серед свого народу, демонструючи повернення Бога до Ізраїлю. Якщо, однак народ не прийме Ісуса, то біси, які добре знають свою справу, зможуть повернутися в цей народ у всій своїй силі.

            Владне навчання Ісуса викликало вигук захоплення у жінки, яка перебувала в натовпі. Уявіть тільки, – яке бути Матір'ю такого Сина! Але Ісус зараз же звертає її репліку в нове застереження, як і в більш ранніх своїх словах про Його істинну сім'ю (8, 21). Коли слово Боже діє, потрібні не стільки овації, як послух та виконання у житті.

5. Значення Лк 10, 38 42 та 11, 2728 для Церкви сьогодні.

            З цих двох уривків можна взяти дуже багато важливих повчань для життя сучасних християн. Беручи під увагу брак місця для ширшого обговорення усіх тем, які присутні в уривках, зосереджу свою увагу тільки на трьох, на мій погляд,  найважливіших: Що означає бути учнем сьогодні? Як слухати Боже Слово?  Як почати жити Божим словом (виконувати його)? Щоб добре відповісти на ці питання потрібен формат бодай маленької книжки, тому обмежуся тільки до кількох абзаців, які легше запам'ятати та переосмислити. Відповідь на кожне з цих запитань, вимагає переходу до наступної точки.

            1. Що означає бути учнем Ісуса сьогодні? Євангеліє дає кілька порад. Насамперед, треба знайти час, щоб бути з Ісусом та слухати Його слова, як це робила Марія в сьогоднішньому Євангелії. Коли наш погляд і слух зосереджений на Ісусі ми починаємо Його краще розпізнавати та розуміти; згодом це допоможе нам побачити Його в інших людях (пор. Мт 25, 31 – 46). Це також означає жити так, як жив Він – євангеліст Марко часто окреслює таку поставу дієсловом άκολουθεΐν (akoluvtein), яке: 1). у дослівному значенні означає: йти за кимось, товаришувати комусь; 2) у переносному: бути комусь слухняним (слухатися когось),бути керованим кимось, слідкувати за думками, наслідувати. Отже, учнем Ісуса є той, хто йде за Ним, товаришує Йому, є слухняний Йому і наслідує Його. Дороговказом для цього є Слово Ісуса.

            2. Як слухати Боже Слово?  Очевидно, що сьогодні дуже важко, серед численних пропозицій методів, вибрати той, котрий може бути дуже дієвим на ціле життя, та водночас буде простим та зрозумілим. Наважуся запропонувати той, котрим Церква живе починаючи з періоду ранніх Отців Церкви та який в Західній традиції часто називають Lectio Divina (дослівно: Божественне читання). Отож, потрібно навчитися працювати з текстом проходячи наступні етапи:

I.Вибір уривку.

Для розважання можна брати окремі фрагменти присутні в сучасних виданнях Біблії чи в літургійних лекціонаріях. Для екзегези ж важливо вживати такі елементи поділу, які вказує сам текст. Найчастіше поділ тексту сигналізує зміна: осіб, місця, часу, теми, мови (стилю і словника), виду. В розповідних текстах межі визначають зміни: осіб, місця і часу розповіді. Для кращого розуміння тексту важливо читати його в контексті.

II. Три рівні Слова.

 Важливо усвідомити, що Боже Слово в Писанні має як мінімум три рівні:

Інформація

(Слово інформує про факти, предмети, події. Часто вживається спеціальна мова, яку щоб зрозуміти, потрібно вживати словники чи коментарі).

Експресія

(Кожен хто говорить – промовляє від себе. Це процес самовираження, виявлення почуттів, сповідь, відкриття себе та свого внутрішнього світу, оприлюднення «частинки себе». Виявлення Богом Тайни про Самого Себе та про людину. Відкриття факту ким людина є для Бога, а Бог для людини).

Заклик /виклик

(Слово звернене до співрозмовника й спонукає до відповіді, діалогу, спілкування).

III. Тиша. Молитва.

Заспокоївшись та усамітнившись в серці, молимося до Св. Духа який натхнув Писання, щоб відкрив нам його значення.

IV. П’ять кроків праці з текстом:

1. Lectio (читання): зупиняю увагу на тій частині тексту, яка мене найбільше торкає (може бути слово, вислів, ціле речення).

2. Meditatio (розважання): що через цей текст Господь говорить до мене сьогодні ?

3. Oratio (молитва): молюся, використовуючи текст, над яким робилося розважання.

4. Contemplatio (споглядання): намагаюся дивитися на своє життя через призму Божого Слова. Споглядання не означає екстазу або «видінь», але вказує на поступове уподібнення людського погляду до Божественного погляду; здобуття духа подяки і співчуття, розрізнення духів та довготерпіння, миру і лагідності. Споглядання переходить в діяння.

5. Actio (діяння).

Сьогодні та кожного дня живу Словом. Конкретно це означає:

А. Свідчення (Єдине надійне свідчення особи – впровадження в життя того, що промовляємо устами. Автентичність слова виявляє життя).

Б. Сопричастя (поєднання):

  • з Богом

(Означає звільнення від фальшивого образу Бога, що Він є нашим ворогом, що Він гнівається на нас і карає. Це усвідомлення Бога як абсолютної Любові. Прийняття Бога, який бере на Себе наші гріхи і вмирає за нас на хресті).

  • з людьми (ближніми)

(Через усвідомлення Бога як люблячого Отця прийняття інших людей, як  братів і сестер).

  • з собою

(Усвідомлення себе як Божої дитини – любленої і бажаної).

  • з природою

(Усвідомлення землі і всього живого, як дару люблячого Отця, а не як власності. Означає – доглядати землю і все живе та ділити все з братами і сестрами).

            3. Як почати жити Божим словом (виконувати його)? Останні два пункти молитовного читання Св. Письма (Lectio Divina) – Contemplatio (споглядання) та Actio (діяння) дають відповідь на це запитання. Якщо ми станемо тими хто вдивляється в Ісуса, слухає Його слово та виконує Його – тоді уподібнимося до Марії з Назарету, й станемо храмом Св. Духа. Апостол Павло каже, що: «Слово –  живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. 13 Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати» (Євр 4, 12 – 13). Цим Словом Бог створив світ, підтримує його та Ним буде судити цей світ у часі Парусії (2 Пт 3, 5 – 7; пор. також Пс 32, 6; Євр 1, 3; Йо 12, 48). Цим словом Господь може очистити кожного знас (Йо 15, 3 ) і творити з нас нових людей (2 Кор 5, 17).

           

Ці думки пишу далеко від дому в Німеччині, тоді коли в Україні відбувається революція. Через інтернет та спілкування з друзями знаю, що відбувається і серце болить за свій народ, який так довго терпить від цієї  влади. Часом в серці, поруч з болем, зроджується також і гнів (на жаль!), як мабуть і в багатьох, хто сьогодні перебуває  на майданах по всій Україні, а головно в Києві. Проте, ми як християни мусимо розуміти, що тільки мирний спротив може принести довготривалий плід. Тому, “Нехай панує в серцях наших мир Христовий, до якого ми були покликані, в одному тілі, та й будьмо вдячні Богові за все” (пор. Кол 3, 15). Рівнож тільки тоді, коли ми будемо слухати Боже Слово (а не наші емоції) та Його виконувати, на зміну усім людським Царствам серед нас зможе запанувати Царство Боже, яке “не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі” (Рм 14, 17). Під праведністю маються на увазі правильні стосунки з Богом та ближніми, в результаті яких у нашому серці пануватиме мир, наслідком котрого буде радість від нового життя, джерелом якого є Св. Дух. Хай тиха радість Марії - простої дівчини з Назарету, яка увійшла в Єрусалимський Храм, щоб через молитву і споглядання самій стати Храмом Воплоченого Бога, навчить нас цієї найвищої мудрості, яку нам слід мати поставу в ці важкі, але і доленосні дні, а Її покров хай перебуває над цілим нашим багатостраждальним українським народом, та кожним, - хто живе і жертвує себе для спільного блага нашого народу, зокрема.

 

о. д-р Юрій Щурко, викладач УКУ

 

[i] James M. R., The Apocryphal New Testament. Being the apocryphal gospels, acts, epistles, and apocalypses. Berkeley. The Apocryphile Press, 2004, 38 – 49

[ii] Черський Я. Вступ до книг Нового Завіту, Львів ЛБА  1997, 57 – 58.  На сьогодні існує консенсус більшості богословів стосовно структури Євангелія від Луки. Дивіться наприклад  R. E., An Introduction to the New Testament, New York, 1997, 226; Wikenhauser A., New Testament Introduction, York 1963, 200 – 205

[iii] Johnson L. T., The writings of the New Testament: an interpretation, Minneapolis 1999, 232

[iv] ibid – 231

[v] ibid232

[vi] Думки в цій частині взято з Райт Н. Т. ЛУКА. ЕВАНГЕЛИЕ. Популярный комментарий/Пер. с англ. (Серия «Читая Библию»). — М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2008. — (електоронне видання без зазначення сторінок)

[vii] Деякі думки в цій частині взято з Райт Н. Т. ЛУКА. ЕВАНГЕЛИЕ. Популярный комментарий/Пер. с англ. (Серия «Читая Библию»). — М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2008. — (електоронне видання без зазначення сторінок)