«Я молитимуся поряд з хлопцями, на передовій», – капелан 14 ОМБр
  • Чтв, 22/02/2018 - 12:59

Душпастирську місію у 14 окремій механізованій бригаді віднині здійснює отець Михайло Заваринський, священик Української Греко-Католицької церкви, – інформує прес-служба 14 ОМБр.

Наразі новопризначений капелан знайомиться з чисельним колективом військової частини і спільно зі ще одним капеланом 14 окремої механізованої бригади, отцем Юрієм Гловою, з яким знайомий давно, планує свою священичу діяльність. За словами отця Михайла, розпочнеться вона з простих бесід у кожному з підрозділів.

«Сам Бог каже: військові – взірець мужності, сили, справедливості, чесності, відповідальності. Згадайте старозавітних Давида, Самсона та Моїсея, за помахом рук якого ізраїльтяни перемагали ворогів, що значно перевищували їх числом, – розповідає отець Михайло. – Сам Господь благословляє захисників – українських воїнів, що взяли до рук зброю не задля нападу, не зазіхаючи на чуже, а з любові до рідної землі, аби захистити своїх рідних, свій дім, свою Вітчизну. Ми не йдемо убивати, ми йдемо захищати! У цьому наша правда, й наша сила».

Служити в 14 окремій механізованій бригаді, що територіально належить до Луцького екзархату, отець Михайло, учасник трагічних подій на Майдані, зголосився сам. Своє рішення пояснює дуже просто: «Для чого я одягнув рясу? Сказати: «Хлопці, ви воюйте, а я за вас, сидячи вдома, тут, помолюся»… Ні, я молитимуся поряд із ними, на передовій. І колись, поставши перед Творцем, відповідатиму за всіх тих, хто мені довірився, й кого мені довірив Господь. Бо ставши капеланом, я став містком між Богом і нашими бійцями, тож духовно їх оберігатиму, підтримуватиму молитвою».

«Наразі планую знайомство з військовослужбовцями кожного з підрозділів. Маємо не просто познайомитися, а й знайти порозуміння. В подальшому хотілося би спілкуватися й із родинами військовослужбовців, їхніми дружинами, дітьми, батьками. Думаю, організовуватимемо спільні поїздки в Карпати, по святих місцях», – ділиться отець Михайло.

На питання про те, як рідні сприйняли рішення стати капеланом, священик поділився, що «і дружина, й донька поставились до цього з розумінням. Знають, чому й для чого я став на цей шлях, чого прагну досягти – не заради себе, а заради тих, з ким служитиму пліч-о-пліч».

Насамкінець отець Михайло відзначив, що його двері відчинені для кожного, хто потребує його підтримки, спільної молитви, поради чи розради.