- Нед, 21/05/2023 - 08:00
Я плАчу на кожному служінні в церкві. Це не тільки тому, що я псих з ПТСР чи слабка жінка..
Просто коли церква співає:
"Ти за мене Бог воюєш,
В тіні крил Твоїх стою я,
Оновив в мені Ти силу -
Я піду і не боюсь"..
кожен це розуміє по-своєму. А я - БУКВАЛЬНО. Як мінімум разів 10 я б вже мала загинути. Перед першим обстрілом ДРГ наших позицій хлопці в моєму окопі попросили мене зайти в казарму скип'ятити води у термоси. Бо змерзли.. Як тільки за мною гепнули казармені двері, повітря розірвали автоматні черги..
Я впала на підлогу і, подолавши перший приступ панічного страху, повторювала - "Я тебе не покину і не відступлю від тебе". (Пс. 117:6). Як мантру. Так я робила і всі наступні рази, коли було страшно. Іноді в собі, а іноді й вголос.
Значить, я ще потрібна тут.
Бог з нами
Не жалійтеся. ДЯКУЙТЕ. Бо те, що зараз відбувається, на початку війни всі вважали неможливим. "Неможливе людині - можливе для Бога". (Луки 18:27)
