ЯК НАМ ПОВОДИТИСЯ У ХРАМІ?
  • Пон, 16/09/2019 - 12:45

Інколи можна почути таку думку: «Я не йду до храму, бо не знаю, як там поводитися». Яким чином людина може виправити цю ситуацію? Найперше, повинна захотіти навчитися, тобто виявити бажання дізнатися певні речі. Звідки може дізнатися? Хто повинен навчити, пояснити, виправити? Звичайно священник, який покликаний навчати, в тому числі й правил поведінки у храмі.

Тому зараз я старатимуся написати деякі правила гідної поведінки у храмі, хоча розумію, що відповідь не буде вичерпною. Найперше тому, що неможливо описати всі ситуації, які можуть трапитися, а по-друге, тому що кожен храм, місто чи село має свої особливості, які, інколи, варто було би змінити, прислухавшись до навчання Церкви. Але є одне але… Не так все легко, як воно здається. Треба доброї волі людини, треба просто «захотіти». Певні правила є загальними, а деякі стосуватимуться нашого монастирського храму святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях), проте, думаю, вони можуть бути застосовані у будь-якому храмі, який ви, дорогі читачі, відвідуєте. Дотримання оцих правил допоможе кожному з Вас комфортніше почуватися у Божому храмі і не заважати іншим.

 

НЕ БОЯТИСЯ ЗАЙТИ ДО ХРАМУ

Коли ми проходимо повз якийсь храм, ніколи не треба боятися зайти. В храм зайти – це справа благородна. Ніколи храм не треба обминати. Є 5 хвилин вільних – варто зайти і помолитися. Цей час ніколи не буде втраченим. Страх «не знати, як поводитися» і «що робити» треба перебороти, знаючи, що Господь дивиться на серце людини і на намір людини, яка заходить до храму, хоч, звичайно, треба дотримуватись певних правил.

 

ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ ПЕРЕД ТИМ, ЯК УВІЙТИ ДО ХРАМУ?

Пам’ятайте, що Ви заходите до дому Господа Бога, тому треба робити це з  особливою побожністю і страхом Божим. Відкладіть ваші справи «на потім», щоб побути на самоті і вирішити їх з Господом.

Якщо у Вас в роті жуйка, її треба забрати; якщо Ви щось не встигли з’їсти, зачекайте, доїжте і тоді входьте; не тримайте рук у кишені.

Якщо з Вами тваринка (наприклад, собака чи кіт), подбайте, щоб вони не увійшли з Вами до храму, тобто знайдіть для них місце, а ще краще, виходячи з дому, не беріть їх з собою до церкви.

Подбайте, щоб ваше взуття було чистим, бо храм потім хтось повинен прибирати; підбори на жіночому взутті своїм звуком не повинні розсіювати увагу інших.

Не забудьте вимкнути телефон, або принаймні поставте його на беззвучний режим; навіть, якщо Ви забули вимкнути, ніколи не дозвольте собі розмовляти по телефону у церкві – це не виховано і може розсіювати не лише Вашу увагу, але також увагу інших людей. При вході до храму є великі знаки заборони розмовляти по-телефону. Але в часі богослужіння і на подвір’ї храму, де моляться люди, також не розмовляємо по телефону. Це правило включає також не писати в часі богослужіння смс-ки та не переглядати інтернет.

Якщо Ви непристойно одягнені, подбайте про те, щоби прикрити достатньо своє тіло. Моду треба вміло поєднувати зі скромністю і пристойністю; плечі, ноги і груди повинні бути достатньо прикритими; це належить до культури одягу; добре було би мати прикриту голову заміжнім жінкам; чоловіки і хлопці повинні зняти головні убори при вході до храму.

Якщо інші вірні виходять з храму, дозвольте їм спершу вийти, а тоді заходьте Ви.

Якщо так сталося, що ви запізнилися, не старайтеся проходити до переду храму, щоб не розвіювати увагу вірних на молитві; але також не залишайтеся у притворі, на проході чи на вулиці, але спокійно входьте до храму. Прохід завжди треба залишати вільним, не стіймо, отже на порозі храму чи у притворі.

Подумайте, чи Ви в мирі зі всіма людьми? Це необхідна умова, щоб стати перед Богом; якщо Ви готові – то сміливо заходьте!

 

ЯК ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ У ХРАМІ?

При вході до храму чинимо знак святого хреста і поклін.

Наближаємося до тетраподу (це стіл у центрі храму в передній його частині) і цілуємо ікону та хрест, що є на ньому; жінки нехай подбають, щоби не малювати губи помадою, яка би потім залишалася на іконах та розп’ятті; не цілуємо обличчя Ісуса, Богородиці чи святих на іконах.

Старайтеся не запізнюватися на богослужіння. Ця погана звичка дуже сильно вкорінюється. Розраховуйте час на дорогу з дому до храму і прийдіть так, щоб Ви ще змогли помолитися приватно перед Святою Літургією; так як ми не дозволяємо собі запізнюватися на автобус чи на поїзд, так і не дозвольмо собі приходити із запізненням на богослужіння.

Якщо ми маємо бажання «дати на Службу Божу», тобто записати намірення «за здоров’я» чи «за померлих», то відходимо до столика у правому кутку спереду храму, на якому знаходяться ручки і відповідні листочки; вашу пожертву опускаєте в скриньку «Пожертви», а листочок залишаєте на столику; прислуговуючі хлопці чи брати ці листочки подадуть священнику в часі відправи; ваша фінансова пожертва є добровільною і таємною, вона скерована на потреби священника; чинячи милостиню, ви віддячуєте священнику за його служіння і підтримуєте його діяльність; приписів щодо кількості пожертви на святу Літургію чи за уділені святі Таїнства (Хрещення, Подружжя чи за Похорон) у нашому храмі також немає, все залежить від Вашого бажання віддячити і щедрості Вашого серця і, звичайно, від Вашої фінансової спроможності, однак важливо плекати в собі дух «жертовності» перед Господом і для церковних потреб.

Старайтеся мати з собою молитовник; його ви можете взяти для користування у нашому храмі; беріть активну участь, співаючи та молячись вголос (Святу Літургію, спільну вервицю); коли дяк оголошує сторінки змінних частин Святої Літургії чи пісень, відповідно і Ви старайтеся йому допомагати співом; однак важливо прислухатися до інших, щоби не кричати, а співати спільно з іншими вірними.

Не дозволено в часі відправи повторювати слова, які належить промовляти священику.

В часі відправи Святої Літургії не можна молитись приватних молитов (вервиці, дев’ятниці та інші), бо Літургія – це є найцінніша і найбільш гідна молитва; такого роду приватні молитви можна молитися у будь-який інший час – в храмі чи вдома.

Хто не може стояти більше часу, то нехай знайде собі місце, щоб сісти, не переживаючи за те, «що про мене подумають», бо у храмі кожен повинен  думати тільки за себе.

По двох сторонах храму є можливість засвітити свічки в наміренні «за здоров’я» і «за померлих»; це також треба робити перед відправою Святої Літургії, а не під час неї; добровільну пожертву за свічку опускаємо у скриньку.

Знак святого хреста чинимо на тих частинах відправ, коли згадуються імена Пресвятої Тройці, на «Мир всім» та в інших передбачених випадках; чинимо знак з великою пошаною, торкаючись трьома пальцями чола, грудей, правого і лівого рамена; але важливо тут не спішити і не махати руками перед собою, а дійсно доторкатися згаданих частин тіла.

У храмі не оглядаємося по людях і не розглядаємося по храмі; наша увага повинна бути скерована до Ісуса і до Богородиці, на іконостас.

 

А ЩОДО МІСЦЯ У ХРАМІ?

Зайшовши до храму і поцілувавши ікону на тетраподі, зупиняємося на вільному місці у храмі, де забажаємо; у храмі немає чийогось приватного місця, тому кожна людина є вільна вибирати місце для молитви, де хоче; навіть, якщо хтось зайняв місце, до якого я звик (звикла), не дозвольмо собі цю людину турбувати і казати «то моє місце». Шануймо одні одних і будьмо взаємно ввічливими. Добре було б, щоби люди, які приходять раніше, займали перші місця, а відтак інші до кінця храму.

Не вільно у храмі «займати» місця, як у кінотеатрі чи клубі для когось; не дозвольте собі когось посунути з місця, мовляв «тут зайнято», це дуже не гарно.

Не вільно ходити по храмі з одного місця на інше, щоб не розсіювати уваги інших.

Не ставайте близько сповідальниці, даючи таким чином, можливість іншим вільно посповідатися; не звертайте ніколи свій погляд на сповідальницю – хто і коли пішов до святої сповіді, це не наша справа. Наш погляд у храмі повинен бути звернений до престолу, іконостасу.

 

ЩОДО РОЗМОВ

У храмі негарно розмовляти між собою; не спонукайте інших це робити, коментуючи чи задаючи запитання; не коментуймо хід відправи чи проповідь священика, а радше її уважно слухаймо та розважаймо; якщо вам щось не зрозуміло, то після відправи підійдіть до священика і запитайте його про це.

Для кращої молитви ми повинні зосередитися і всю свою увагу скеровувати на Господа Бога через споглядання ікон і розважання над святими речами.

Щоби не потрапляти у спокусу розмовляти – варто носити з собою молитовник і, навіть знаючи відправу на пам'ять, слідкувати за книжечкою і співати, беручи, таким чином, активну участь у богослужінні.

При вході до храму вітаємося тільки з Ісусом поклоном і цілуванням ікони, а по відправі, виходячи з храму, не спішімо додому, а приділімо час нашим ближнім, вітаймося і спілкуймося.

 

ЩОДО ДІТЕЙ У ХРАМІ

Маючи з Вами дитину, старайтеся подбати, щоби дитина не заважала іншим людям молитися; дитину треба тримати біля себе і, коли капризує, взяти її на руки і прогулятися вкінці храму чи на вулиці, або навіть зійти в ораторій, де також можливо слухати відправу; не переживайте, як Вам щось не вдасться, дитину все ж-таки беріть з собою до храму; однак варто навчати дітей, що храм – то не місце ігор, але місце молитви.

Зверніть увагу, що на дитячому ігровому майданчику (на качелях і на батуті), не можна бавитися ані перебувати в часі богослужінь. Поважайте це правило і всіх тих, хто має дітей – Ваша дитина має такі самі права як і інші діти. Навчіть Ваших дітей шанувати спільне майно, не нищити його і не смітити.

 

ЩОДО ПРОПОВІДІ

Старайтеся уважно вислухати читання Апостола, Євангеліє і проповідь. Читання Апостола слухаємо сидячи, а читання Святого Євангелія слухаємо стоячи, бо ж у цей час священик каже: «Премудрість, прості (тобто стоячи, випроставшись) вислухаймо Святого Євангелія». В час проповіді вірні можуть сидіти, тому заздалегідь займіть собі зручне місце для слухання навчання. Добре би було, щоб ми бачили священика, який проповідує і так могли краще засвоїти навчання.

Ввечері перевірте себе, чи запам’ятали, який уривок зі Святого Письма був прочитаний і про що говорив священик.

 

ЯК ПОТРІБНО ПОВОДИТИ СЕБЕ В ЧАСІ ПРИЧАСТЯ?

Коли прийшов час Святого Причастя, і священик виголосив слова: «Зі страхом Божим і вірою приступіть», заздалегідь робимо на собі знак святого хреста і, склавши руки хрестоподібно на грудях, підходимо до священика з чашею. Можемо назвати своє ім’я.

Широко відкриваємо уста та відхиляємо голову назад, при цьому не закриваючи очей, щоб не похитнутися і щоб священик не упустив Святих Тайн.

Уста можемо закривати після того, коли священик забере ложечку з уст; ложечку в жодному разі не можна облизувати; Святі Тайни потрібно споживати відразу після прийняття.

Якщо є потреба, можна скористатися рушничком, що його тримає священик, і витерти уста. Не можна торкатися чаші руками і цілувати руку священика.

До і після Причастя не цілуємо ікон на тетраподі; це робимо, коли входимо чи виходимо з храму.

Після того, як ми запричастилися, відходимо і відчитуємо подячні молитви або співаємо зі всіма; не дозвольмо собі розмовляти з іншими, в той час, коли інші приймають Причастя.

Євхаристійний піст (стриманість від їжі і напитків), приписаний Церквою, становить 1 годину до богослужіння. Вода і ліки посту не ламають.

 

ПІСЛЯ ВІДПРАВИ

Старайтеся вислухати оголошення, які дає священик, тому що вони можуть бути насправді дуже важливими.

Старайтеся знайти кілька хвилин на приватну молитву і подяку Богові.

Вийшовши з храму, старайтеся знайти час на спілкування з іншими парафіянами, бо ви ж є членом парафіяльної спільноти і виділений вами час для спілкування з ближніми – це є вияв поваги до ближніх і, звичайно, ознака доброго виховання.

 

ЗАПРОПОНУЙТЕ ВАШУ ДОПОМОГУ

Якщо Ви можете, запропонуйте священику вашу допомогу – прибрати храм, замінити квіти, попрати церковні речі (скатертини, рушнички, священичий літургійний одяг) та інше, як вам підкаже Ваше щире серце.

Підтримуйте ініціативи священика щодо пасторальної діяльності на парафії (катехизацій, паломництв, таборів).

Ви також можете пожертвувати гроші на олію для свічок, на вино і просфори на Святу Літургію та інші церковні речі для храму.

Коли Ви маєте бажання щось придбати до храму, обов’язково порадьтеся зі священиком; в жодному разі не купуйте «на свій смак» будь-яких речей до храму.

 

НА ЗАВЕРШЕННЯ

Якщо побачите нову людину у храмі, яка не знає, як повестися, підійдіть до неї і тихо запитайте, чи їй потрібна допомога; зробіть все, щоб та людина ще мала бажання до нас повернутися, переконавшись, що наші парафіяни уважні одні до одних і готові допомогти.

Добре би було, як би Ви мали записаний телефон священика і у випадку якоїсь потреби чи запитання, можете вільно зателефонувати і запитати про ті речі, які Вам незрозумілі.

Якщо Ви маєте якісь труднощі зі здоров’ям, подбайте, щоб мати при собі відповідні ліки; коли вам стає погано, обов’язково попросіть допомогу у ближнього, попийте води, яка знаходиться у двох місцях в храмі. Щодо будь-якої їжі – то у храмі не споживаємо.

У справі уділення святих таїнств інформацію Ви можете отримати у самому храмі: відносно шлюбу, треба звернутися принаймні за 3 місяці до дати одруження, щоби приготувати все необхідне; відносно хрещення порадьтеся спочатку зі священиком, узгодьте годину, а потім домовляйтеся з кумами і замовляйте бенкетний зал; щодо похоронів – старайтеся у всьому прислухатися до порад священика, щоби уникнути різних забобонів, противних і образливих християнській вірі.

Якщо є ще якісь незрозумілі моменти з нашого парафіяльного життя чи Ви не знаєте, як поводитися у тих чи інших ситуаціях у храмі, пишіть (josafatboyko@ive.org) і я обов’язково Вам відповім.

о. Йосафат Бойко, ВС

Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць