Як залишатись вірним католиком у часи скандалів в Церкві?
  • Чтв, 06/09/2018 - 12:20

Св. Григорій Великий казав: «Краще, коли виникають скандали, аніж коли утискають істину».

Кардинал Йозеф Ратцінгер, теперішній Папа-емерит Бенедикт XVI, колись писав: «Скільки мерзоти є в Церкві, і навіть серед тих, хто у священстві мав би цілком належати йому!». Ці сердечні слова чудово відображають теперішні часи скандалів.

Люди всередині і зовні Церкви були шоковані та обурені жахливими подробицями сексуального зловживання дітьми, підлітками та дорослими з боку духовенства. Також цілком безсовісною є поведінка декотрих церковних лідерів, котрі, як видається, виставили вищі пріоритети понад безпекою вірних – чи ще гірше – самі брали участь у зловживаннях. Перед обличчям такого зла важко підібрати адекватні слова.

Насправді, скільки мерзоти присутньо в Церкві!

Дві тисячі років тому, висячи на Хресті, Ісус бачив усю мерзоту, яка намагатиметься затьмарити святість Його Церкви. Він бачив кожен кричущий гріх, який зараз висвітлюється у судах та свідченнях жертв. Він знав, що хтось із Його духовенства покине Його так само, як це зробив Юда. Він знав, що деякі особи – в самому серці Церкви – чинитимуть зло, огидні вчинки, а інші намагатимуться прикривати їх. Він знав, що люди покидатимуть Церкву, будучи ображеними і пораненими цими гріхами проти Бога. Коли перед очима Ісуса проходили кадри цих несамовитих випадків, він плакав сльозами, переповненими кров’ю. Ці гріхи і їхні наслідки були настільки обтяжливими, настільки неймовірно болючими, що Син Божий викликнув: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?» (Мт. 27,46).

Церква розпочала своє існування тоді, коли здавалось, що смерть перемогла. Св. Амброзій писав: «Так само, як Єва була створена з ребра Адама, котрий спав, так і Церква зародилась із проколеного серця Христа, Котрий висів мертвий на хресті». Впродовж століть існування Церкви були все нові і нові періоди, в яких здавалось, що смерть і зло перемогли. Більше того, виглядає на те, що Церква постійно перебуває на межі загибелі або через переслідування ззовні, або через жахливі гріхи її власних членів. Однак, Церква витриває. Як? Бо Бог залишається з нами – навіть попри найбільші гріхи.

Церква є видимим знаком Божого плану єдності з усім людством. Образ Церкви як Христової нареченої відображає той інтимний зв’язок Бога з Його Церквою. Цей зв’язок є настільки близьким, що Св. Павло говорить до мешканців Коринту: «Ви ж - Христове тіло, і члени кожний зокрема» (1Кор. 12,27). Св. Кипріян Карфагенський таким чином описує силу єдності зв’язків Церкви: «Бог є один і Христос є один, і Церква є одна, і віра – одна… Єдність неможливо розірвати; ані неможливо відокремити одне тіло, розділяючи структуру, ані розірвати на шматки чи вивернути назовні її нутрощі». Іншими словами, що б не сталось, Христос залишається в єдності з Церквою.

Однак, можна було б запитати: «Якщо Церква дійсно єдина з Христом, то як можуть певні її члени чинити таке зло?». Відповідь на це запитання лежить у серці таємниці самої Церкви. Катехизм Католицької Церкви описує цю таємницю так: «Христос - святий, невинний, непорочний, не знав гріха, прийшов лише, щоб спокутувати за гріхи людей. Церква, яка об’єднує грішників у своєму лоні, є водночас i святою, і такою, що потребує очищення, і постійно йде шляхом покаяння і оновлення. Усі члени Церкви, у тому числі й ті, що мають духовну владу, повинні визнати себе грішними. У всіх кукіль гріха перемішаний із добрим зерном Євангелія аж до кінця віку» (827). Таким чином, жодний грішник, навіть найбільший з грішників, не може зруйнувати Церкву. І не тому, що люди, які складають Церкву, є гідними довіри – ми не є такими. Але тому, що Бог є гідним довіри.

Тим не менше, народжена в ту мить, коли здавалось, що смерть і гріх перемогли, Церква продовжує брати участь у бурхливій битві проти зла. Пекло робитиме усе можливе для того, щоб поглинути Церкву. Слова Ісуса, сказані до Петра на цю тему, заспокоюють і підбадьорюють водночас: «На цій скелі Я збудую свою церкву, і ворота пекельні її не здолають» (Мт. 16,18). Пекло постійно перебуває біля воріт Церкви. Ісус переміг гріх, а Бог залишатиметься в єдності зі Своєю Церквою, однак диявольські сили зла намагатимуться відірвати душі людей від Церкви. Саме тому Церкву на землі називають «Церквою воюючою», бо ми задіяні у боротьбі проти гріха. Однак ми можемо ефективно вести цю боротьбу лише тоді, коли, як Церква, усвідомимо, що боротьба проти зла починається в наших серцях. Усі ми є грішниками, котрі потребують Божої ласки.

Зрозуміло, однак, що нас розчаровує і обурює, коли хтось із нашого духовенства чи єпископів впадають у важкий гріх. Можемо запитувати себе: «І як мені залишатись католиком посеред такого зла?». Ми хочемо дистанціювати себе від злочинів певних членів Церкви, дистанціюючись від Церкви. Але Бог об’єднаний з Церквою і Він ніколи не хотітиме, щоб ми відійшли від Його Церкви. Натомість, тепер – більше, ніж будь-коли – Бог закликає нас бути в єдності з Його святістю. Він закликає нас бути відважними і пророчими чоловіками і жінками, які виступатимуть на захист істини, шукатимуть справедливості для жертв і наполегливо йтимуть до святості.

Кожен член Тіла Христового має свою участь у Божому плані віднови Його Церкви. Саме зараз Святий Дух працює в кожному з нас для того, щоб надати Церкві нове життя. Не сумнівайтесь, Бог переможе.

Таким чином, словами Бенедикта XVI, ми просимо Бога про допомогу у ці часи страждань, знаючи, що наші молитви будуть вислухані:

Господи, Твоя Церква часто схожа на човен, який от-от потоне, човен, який з кожного боку наповнює вода. У Твоєму полі ми бачимо більше кукілі, аніж пшениці. Забруднена одіж і обличчя Твоєї Церкви викликає у нас замішання. Однак, це ми самі забруднили їх! Саме ми знову і знову зраджуємо Тебе, після усіх наших високих слів і великих вчинків. Змилуйся над Твоєю Церквою; у ній продовжується Адамове падіння. Коли ми падаємо, то притягуємо Тебе до землі, а сатана сміється, бо сподівається, що Ти не зможеш піднятись після цього падіння; він надіється, що, залучений у падіння Твоєї Церкви, Ти залишишся знеможений і безсилий. Однак, Ти піднімешся знову. Ти піднявся, Ти воскрес і можеш піднятись ще раз. Збережи і освяти Твою Церкву. Збережи і освяти нас усіх.

Переклад: «Католицький Оглядач» за матеріалами aleteia.org