Яка доля чекає іракських християн?
  • Птн, 11/07/2014 - 13:04

8 липня відбувся день боротьби проти зникнення християн в Іраку. Заходи пройшли в Парижі і Сарселі, де знаходиться одна з найбільших сиро-халдейських парафій в Європі. У неділю в другому за величиною місті Іраку Мосулі вперше за останні 1600 років не пройшло жодної християнської служби. Причина в тому, що там просто не залишилося християн. Яку долю приготувала їм Ісламська держава?

Себастьєн де Куртуа: Чесно кажучи, я сам не візьмуся стверджувати, що там вперше за 16 сторіч не було недільної служби ... хіба хтось може знати напевно?

Але, в будь-якому випадку, тих небагатьох християн, що залишилися  в Мосулі, чекають дуже непрості часи ... Зараз звідти майже не надходять новини, а ті крихти інформації, які все ж вдається отримати, часто суперечать одна одній. У будь-якому разі, всі християни, про яких мені щось відомо, вже пішли. У них не було іншого вибору. Хто добровільно погодиться жити в такому мракобіссі? Після затвердження влади самопроголошеного халіфа ми абсолютно не уявляємо, що там коїться. Але хоча у цього халіфа і немає жодної легітимності, християни опинилися в дуже небезпечному становищі. Ця псевдодержава (я навіть не впевнений, що до неї підходить таке визначення) налічує приблизно 15 000 чоловік і використовує терор як основу влади. Інакше кажучи, розплачуватися доведеться всім тим, хто не вписується в їх світогляд і розуміння ісламу. Причому стосується це і мусульман, які, на їх думку, не дотримуються закону, їхнього  закону.

Християни опинилися там одночасно випадково і невипадково. Вони є найдавнішим співтовариством в Іраку і живуть там ще з часів заснування Месопотамії. Що стосується спрямованих проти них безчинств і розправ сьогодні і завтра, ходить безліч чуток, але нам поки краще утримуватися від передчасних катастрофічних прогнозів. Зараз ще немає підстави говорити про повальні вбивства і масові страти, як це, можливо, було з шиїтами, але, на жаль, такий варіант розвитку подій цілком імовірний. Взагалі, потрібно сказати, що становище християн в Іраку та Сирії ніколи не було простим. Їх історія в Іраку та Месопотамії була відзначена неодноразовими побоїщами, як, наприклад, в 1860 році в Дамаску і в 1933 році в Сумайїлі (місто неподалік від Мосула). Зараз головне питання - це майбутнє християн та їх захист. Ніхто їх не захищає,  за винятком курдів. Зараз всі зайняли вичікувальну позицію. Ми не знаємо, що трапиться, але у нас є всі підстави для тривоги.

Що стосується французького уряду, він, по суті, ніяк не відреагував на події. Ми вже давно даємо притулок східним християнам, і у нас є точно таке ж право стати на їх захист, як і на захист інших. Тим не менш, ми занадто глибоко загрузли в пасеїстському сприйнятті світської системи, яке паралізує процес прийняття рішень і навіть офіційні заяви, що є посяганням на свободу слова і заперечення дійсності ...

  На кому лежить відповідальність за долю іракських християн? З чим пов'язано мовчання або навіть байдужість міжнародного співтовариства?

 – Завдання щодо захисту іракських християн, в першу чергу, лягає на плечі центрального багдадського уряду, якого фактично більше не існує. На жаль, ми опинилися в ситуації, коли кожен сам за себе. Поки що тільки у курдів вистачає сміливості, щоб дати відсіч бойовикам Ісламської держави. Кожен з усіх сил тримається за наявну у нього територію. І християни здебільшого ніяк не вписуються в це рівняння. Французький уряд ніяк не реагує і навіть нічого не говорить про те, що відбувається ... Питання чому?

–  Ісламська держава погрожує знищити або розпродати біблійні фоліанти багатовікової давності. Що нею рухає? І як цьому перешкодити?

–  Історична та архітектурна спадщина, тобто рукописи, будівлі та будь-які інші релікти християнської культури в Месопотамії, перебувають в такій же небезпеці, як і життя людей. Якщо не більшій. Мова йде про те, щоб стерти пам'ять, застовпити епоху і територію. Це тріумф чорного невігластва... Ісламісти прагнуть викорінити все, що їм не підходить, як в ісламі, так і в християнському світі.

– До першої війни в Перській затоці 1991 року в Іраку налічувалося 1,5 мільйона християн. Зараз їх залишилося всього кілька сот тисяч. Що з ними сталось?

 - Спочатку іракські християни почали масово переселятися на північ країни, в курдську зону. Потім вони по можливості стали емігрувати до Йорданії, Сирії, Лівану і Туреччини. Багато з них  зараз живуть за кордоном. Відсутність держави означає і відсутність безпеки. Ми в Західній Європі навіть не уявляємо, які страждання доводиться виносити християнам вже багато років. І все ще далеко не закінчено ... У ці місяці визначається майбутня рівновага на Близькому Сході. Що стосується числа сиро-халдеїв в Іраку, у нас немає ніяких певних цифр.

– Які наслідки може спричинити за собою ослаблення становища християн в Іраку? І в цілому на Близькому Сході?

- Кінець східних християн буде просту означати кінець усього Сходу. Там більше не буде різноманітності і противаги релігійному абсолютизму. Відбудеться справжня втрата культурних орієнтирів, втрата загальної пам'яті. У результаті все виллється в нездатність побудувати плюралістичне суспільство. Іраку, який у своєму релігійному і етнічному різноманітті давав надію на існування такого суспільства, більше не буде. Відхід  юдеїв вже був катастрофою. Тому нам абсолютно необхідно не допустити зникнення християн на Сході. Для цього нам потрібно заявити про проблему відкрито і, можливо, навіть вжити заходів щодо захисту певних зон. Держава, яка наважиться привселюдно заявити про це, отримає перевагу.

Себастьєн де Куртуа, фахівець з християнських меншин Сходу.