З понеділка в Україні триватиме Тиждень подружжя
  • Птн, 12/05/2017 - 16:17

Тиждень подружжя – це міжнародний рух, який спрямований на поширення у суспільстві сімейних цінностей. Святкування розпочинається із Дня Матері і триватиме до 21 травня. Комісія у справах родини УГКЦ розробила пропозиції для проведення тижня родини на парохіях. Протягом цього часу заохочуємо парохіяльних священиків, прородинні організації та всі сім’ї до проведення різноманітних святкових заходів для родини. Зокрема, це можуть бути родинні Молебні до Пресвятої Богородиці, виголошення проповідей на родинну тематику, показ фільмів, тематичні лекції чи семінари а також інші заходи, які акцентуватимуть увагу вірних та громадськості на важливості подружжя і родини для Церкви і суспільства, на утвердження цінності родини та шлюбу як найбільш значимого суспільного інституту.

 

Молитва митрополита Андрея Шептицького за українську родину

Боже великий, Боже отців наших!

Дай нашому народові якнайбільше добрих, святих християнських родин.

Дай нам таких батьків, які голосно й відверто признавалися б до божественної Твоєї Євангелії і до Твоєї служби.

Дай нам батьків, які для своїх дітей були б прикладом християнського життя, правдивими опікунами та добрими провідниками в житті.

Дай нам таких матерів, що вміли б добре, по-християнськи виховувати своїх дітей, а для своїх чоловіків були б поміччю, потіхою та доброю радою.

Дай нам таких дітей, які були б потіхою та славою батьків і красою свого народу.

Благослови, всемогутній Боже, український нарід.

Даруй йому ласку вірно Тобі служити і доступити колись вічної нагороди в небі, бо Тобі, Боже, у Святій Тройці єдиний, Отче, Сину і Духу Святий, належиться вся слава, честь і поклін на віки вічні. Амінь.

 

Рекомендації для парафіяльних священиків

  1. З початку травня 2017 р.Б. щонеділі нагадувати вірним про проведення у парафії Тижня родини, звертаючи увагу на:
  • подяку Богові за християнські подружжя та родини;
  • заохочення вірних до родинної участі у Молебнах до Пресвятої Богородиці(Маївках);
  • виголошення наук про збереження традиційних сімейних цінностей;
  • заохочення приступати до святих Таїнств Покаяння та Євхаристії.
  • Проведення міні зустрічей семінарів, чи впровадження бібілійних годин 
  1. В часі проведення Тижня родини бажано провести реколекції для сімей, запросити місіонера/реколектанта. 
  2. Протягом Тижня родини варто проводити «родинні Маївки», тобто Молебні до Пресвятої Богородиці, у яких братимуть участь цілі родини. 
  3. Після читання Святого Євангелія пропонуємо виголосити проповідь згідно тематики, зазначеної у вищеподаній схемі. 
  4. У прикінцевій молитві Молебну заохочуємо промовляти молитву, згідно вищеподаної схеми.
  5. Тиждень родини може стати доброю нагодою для створення парафіяльної спільноти родин чи молодіжної спільноти руху «Справжня любов чекає» або для відкриття парафіяльної родинної порадні.
  6. Рекомендовано під час Тижня родини провести у парафії лекції, семінари, круглі столи, показ фільмів на родинну тематику, сімейні свята чи інші заходи, спрямовані на поширення сімейних цінностей.
  7. Заохочуємо особливою підтримкою і опікою огорнути родини загиблих та постраждалих Героїв на Майдані та сході нашої країни, які проживають на парафії.
  8. Зважаючи на те, що 2016 рік в УГКЦ присвячений Милосердю, заохочуємо користати і посилатись на Святе Письмо «Будьте милосердні як Отець наш Милоседний» (Лк.6,36)

 

 14 травня,День Матері…( Матір ,як берегиня родинного вогнища)

 Жінка має особливу роль хоча б тому, що, за останніми даними статистики, на кожного чоловіка є аж три жінки (сміється). Я не бачу, не можу сам читати, тому слухаю або диски, або радіо. І восьмого березня я слухав радіо: цілий день говорили тільки про жінок. Я не слухав радіо усі вісім годин, але слухав його дуже багато в той день, і, знаєте, що мене здивувало? Я не чув слова “мати”, “матір”.Була “жінка, жінка при праці, права жінки” – це гарно, але чому не було слова “мати”? Я мусив чекати аж до другої неділі травня, коли пригадають, що жінка також може бути матір’ю. Треба більш зрівноважено підходити до розмови про рівні права мужчин і жінок.Це правда, що у багатьох аспектах, особливо у так званому світі праці, є несправедливість. Я повертавсяв Україну у 1990-ому році поїздом “Рим-Львів-Москва”. На території України поїзд зупинився як раз на станції Славсько, з якої нас забрали на чужину в 1944 році.Вісім жінок несло залізничну рейку, а один чоловік, прораб, стояв і курив собі файку: соціалістичні рівні права! Ми не повинні нікому забороняти те, що йому належить, ми повинні кожному віддати належне по можливості.Знаєте, Бог сотворив світ так, що є і чоловіки, і жінки, і ми повинні пошанувати, що є ця різниця. Жінки є матері, а мужчини є батьки, і це треба взяти до уваги. Роль жінки у державі, суспільстві, Церкві повинна бути відповідноюдо її природи, не треба старитися видумувати, з жінок робити мужчин, а з мужчин – жінок. Є надмірні речі.Напевно, ви чули, що деякі жінки хочуть бути священиками. Якось мене в Англії пришпилив журналіст з питанням священства жінок і так крутив-крутив! І я кажу:“Я буду боротися за право жінок бути священиками від тої хвилини, коли я буду могти народити дитину”. До таких справ треба підходити дуже зрівноважено.

Блаженніший Любомир Гузар про роль жінки в суспільстві і Церкві

 

15  травня…( Покликання чоловіка та батька у сім`ї)

Вітаючи присутніх батьків, Блаженніший Святослав сказав: «Я щиро вітаю всіх батьків із цим святом і хочу пригадати, що, за словами св. Івана Золотоустого, батьком мужчину робить не лише сам факт народження дитини, а батьківське піклування і християнське виховання тих, кому ви дали життя».

Деколи чоловік приймає рішення інтелектом, деколи жінка серцем – і це залежить від ситуації. Я не вірю в лідерів, я боюся лідерів. Коли чоловік дивиться глобально, жінка бачить дрібниці, це взаємодоповнення, обоє мають пізнати, яке рішення правильне і неважливо, хто його озвучить. (Мт.9,13). Чоловік і дружина рівні перед Богом, але вони мають різні ролі в сім’ї. Апостол Павло у посланні до Римлян пише: “Заміжня жінка поки живе чоловік, зв’язана з ним законом; а коли помре чоловік вона звільняється від закону” (Рм.7,2). Так само у багатьох організаціях призначають голову, який здійснює нагляд за працею, а Бог призначив чоловіка головою дружини. “Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці – чоловік, а голова Христові – Бог” (1Кр.11,3). Чоловіки повинні брати провід у своїх сім’ях. І далі Біблія дає пораду чоловікам, як використовувати Богом дану владу. “Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити” (Еф.5,25-26).Чоловік – захисник своєї дружини. Він бере на себе відповідальність за всіх членів сім’ї, а в зовнішніх відносинах стає лідером. Чоловік – опора для жінки, а жінка – умиротворення для чоловіка. Він повинен створити в сім’ї сприятливу атмосферу для життя і забезпечити дружині можливість повноцінно займатися домашнім затишком. Господиня в хаті – жінка, а дім – захист для жінки. Чоловік вдома накопичує сили для зовнішньої діяльності, а дім свій робить затишною фортецею. Книга Рути каже, як зробити свій дім затишною фортецею і місцем відпочинку для коханої дружини. “І сказала Ноема двом своїм невісткам: “Ідіть, повертайтеся кожна до хати своєї матері (…). Нехай Господь допоможе вам знайти пристановище, кожній – у господі свого чоловіка”” (Рут.1,8-9).

«Святі чоловіки втрачали роль правдивих чоловіків – воїнів, вони ставали лагідніші, тоді як жінки – сміливіші. Початок і кінець нашого життя – творити Божу волю. Бог створив нас особистостями кожен із своєю історією і знає, що для нас найкраще. Скажу словами св. Августина: «Коли Бог є на першому місці, все стає на своє місце».

Владика Венедикт

 

16 травня (Сім`я як колиска покликання,у вихованні дітей)

Настанови св. Івана Золотоустого (IV ст.) про виховання дітей

Слухайте це батьки! З великою старанністю виховуйте своїх дітей та навчайте Господньої науки. Юність є непокірною і тому має потребу у наставниках, вчителях, керівниках, наглядачах та вихователях. І лише за таких умов можливо її підкорити. Апостол Павло каже, що жінка спасеться “дітородженням, якщо пробуватиме у вірі й любові, та в посвяті з розвагою” (1 Тим. 2, 15). Він говорить про виховання, про те, що батьки, коли добре виховуватимуть своїх дітей, зможуть отримати від них плоди доброчинності, їхня нагорода за це буде значною. Адже вони виховають воїнів для Христа. Чи спасеться, приміром, мати, якщо сама вона є безчесною? Чи отримає вона користь із виховання? Така жінка виховає своїх дітей подібними до себе. Апостол Павло говорить не про кожну матір, а про доброчинну. Лише така жінка отримає велику винагороду. Слухайте, батьки, за виховання дітей ви не залишитесь без нагороди!

Ви, матері, найбільш за все наглядайте за дочками. Ця турбота для вас не буде важкою. Дбайте про те, щоб вони перебували вдома. Перш за все, навчайте їх бути благочестивими, скромними; учіть їх зневажати гроші і не занадто піклуватися про одяг. Саме таким чином ви підготуєте своїх дочок до подружнього життя. Якщо виховуватимете саме такими, то спасете не лише дочку, але й чоловіка, який одружиться з нею, їхніх дітей та внуків. Бо якщо корінь буде досконалим, то гілки гарно зміцнюватимуться – і ви за все це отримаєте винагороду. Тому все будемо чинити так, як це личить тим, хто піклується про благо не однієї душі, але про благо багатьох через одну. До шлюбу дочки повинні йти з батьківської оселі подібними до борців, які виходять із місця змагань. Вони мають точно знати всю науку, за допомогою якої, подібно заквасці, могли б усій суміші надавати власної краси.

Сини також повинні бути скромними настільки, щоб найшвидше їх можна було впізнавати за благочестям та цнотливістю і щоб вони стали гідними великої похвали як від людей, так і від Бога. Нехай сини навчаться підкоряти черево, утримуватись від надмірності, бути поміркованими, ніжно люблячими та коритися владі. Адже таким чином вони зможуть найкраще винагородити своїх батьків. Тоді все буде чинитися для нашого спасіння, на славу Божу в Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Отцю разом із Святим Духом слава, держава, честь нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

 

17 травня… (Сім`я – шлях до Воскресіння)

 Чи може сьогодні наша радість бути повною, якщо ми, люди, все ще вмираємо і гріх, який є загибеллю для душі, все ще має місце у світі? Так, можемо, адже ми знаємо, що фізична смерть не є завершенням життя, а тільки переходом у кращий світ, де нема ні болю, ні печалі; і гріх вже не є для нас нездоланною перешкодою, бо завдяки Христовій смерті і Його Воскресінню ми маємо достатньо засобів для його подолання.

Ісус Христос, подолавши те, що ми найбільше боїмося: смерть і гріх, — назавжди став переможцем. Тож і кожен з нас, хто з’єднається з Ним, буде на переможному боці. За цей зв’язок з Господом промовляє запитання — «Чи з’єднуєшся з Христом?», — яке ставив нам священик під час Святого Таїнства Хрещення, і на яке ми (чи від нашого імені хресні батьки) впевнено давали ствердну відповідь. З цілого серця бажаю Вам, щоб ці слова, сказані під час Хрещення, стали гаслом нашого життя, бо ж немає нічого кращого, певнішого, як бути з Христом — запорукою нашої віри, єдиним світлом нашого життя.

Дорогі у Христі! Нехай ці кілька слів, зачитаних Вам у великодній день, замінять мій візит у Вашу домівку, нашу зустріч у Христі, і внесуть у Ваші серця почуття спокою, миру, певності та допоможуть словом і ділом стверджувати Воскресіння Ісуса Христа. Благаю Господа зіслати на Вас свою Пасхальну благодать і уділити своє благословення.

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА КАРДИНАЛА ГУЗАРА

 

 18 травня(Покликання та дар подружжяплідність(покликання для не плідних подружжів.)

З моменту створення шлюбу Бог дає повеління про дітонародження; Більше того – виданий наказ наповнювати землю (Бут.1:27, 28). Біблія ясно вчить, що діти – це нагорода від Господа (Пс. 127:3-5; 127:1-4). І цієї нагороди Господь не позбавив людину навіть після гріхопадіння (Бут.3:16) [10, с. 642]

Мати дає життя і тому займає почесне місце як у звичайних умовах людського існування, так і в історії спасіння. Згідно Божому плану, жінці дарована здатність приносити життя в цей світ. Про цю особливу роль жінки записано в книзі Буття (3:20)

Материнство перш за все пов’язане з дітонародженням, яке є дивовижним проявом Божої довіри і любові до людей, за допомогою яких Господь дає чоловікові і дружині частково відчути себе творцями і вихователями. Але єдиним істинним життєдавцем є Бог, який дає життя дітям через батьків [10, с. 639]. Створення людини, народження людини і населення людьми всієї планети Землі – це найбільша таємниця, про яку говорять прості і глибокі слова Біблії: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» (Бут.2:7); «… Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Бут.1:27,28); «І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого» (Бут.3:20); «І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. А далі вона породила брата йому Авеля» (Бут.4:1,2). Послідовність процесу наповнення землі простежується до кінця книги Буття (4:25; 5:3,4; 6:5,7,8; 7:6,7; 9:1,18,19). Ставши матір’ю, жінка тріумфує. Єва голосно радіє народженню своєї першої дитини: «Придбала я людину від Ягве» (Бут. 4.1), і це тріумфування увічнене ім’ям Каїна (від евр. канах «придбаний»). Подібно до цього, ім’я «Ісаак» нагадує сміх Сарри з приводу цього народження (21:6), а «Йосип» – надію Рахілі мати ще дитину (30:24). Своїм материнством жінка не тільки входить в історію життя, вона також викликає у свого чоловіка міцнішу прихильність (Бут. 29.34). Нарешті, в десяти заповідях сповіщається, що вона, як і батько, повинна почитатися своїми дітьми (Вих. 20:12): провина відносно кожного з них карається в рівній мірі (Вих. 21:17; Лев 20:9; Повтор. 21.18-21) [11, с. 723].У свою чергу, книги мудрості, наполягають на тому, що кожен зобов’язаний почитати свою матір (Пр. 19:26; 20:20; 23:22; Сір. 3:1-16), додаючи, що треба слухати її і слідувати її заповітам (Пр.1.8).

На сторінках Біблії описується як радість материнства, так і розпач і біль безпліддя. І сама можливість народження дітей, і народжені діти – це безцінні Божі подарунки і нагорода для людини, про що говориться в псалмах Давида (127:3-5). Книга Буття розповідає про те, як це покликання здійснюється, незважаючи на найнесприятливіші обставини. Так наприклад, Сарра вдається до хитрощів (16:1-4), дочки Лота – до кровозмішення (19:30-38), Рахіль – до загрози: «Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!», кричить вона своєму чоловікові, але Яків відповідає , що він не може стати на місце Бога (30:1,2). Насправді, тільки Бог, який вклав у серце жінки імперативне бажання материнства, може розкрити або закрити утробу матері: тільки Він може перемогти безпліддя [11, с. 722]. Так, Сарра народила Ісака у віці 90 років, та Анна, яка вимолила у Бога сина, котрий став священиком і суддею народу Ізраїлю. (1:2-2:5).

Святе Письмо про  дар плідності та  покликання для неплідного подружжя.

 

19 травня(Запросімо Христа у щоденне життя своєї родини)

«Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Ів. 14, 9):
Ісус являє нам обличчя милосердного Отця

Таїнство Бога є незбагненним для людського обмеженого розуму. Людина своїми силами неспроможна вповні зрозуміти Господню мудрість, силу і любов. Та Бог не забажав залишатися навіки «Богом утаєним», а милостиво об’явив себе у своєму воплоченому Сині – Ісусі Христі. Іван Богослов стверджує це у своєму Євангелії, яке читаємо великоднього ранку, такими словами: «Бога ніхто ніколи не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, Той об’явив» (Ів. 1, 18).

Бог, про якого старозавітні пророки говорили як про «милосердного і милостивого, повільного до гніву і повного ласки та правди» (пор. Пс. 86, 15;  145, 17), «довготерпеливого і многомилостивого» (Ів. 4, 2), в Ісусі Христі явив усю повноту своєї любові і свого милосердя до впалої людини. Ісус відкриває нам обличчя милосердного Отця, коли розповідає притчі про милосердного самарянина, про загублену вівцю чи про блудного сина. Але ще більше дає відчути Боже милосердя своїми спасенними діями стосовно грішної та знедоленої людини. Він прощає грішникам, не засуджуючи і не відкидаючи нікого; виявляє милосердя до вбогої вдови, нещасного батька та начальника синагоги, рятуючи їхніх дітей від опанування дияволом і від смерті; кличе до себе всіх втомлених та обтяжених, обіцяючи їм спокій, безпеку і блаженство біля свого Серця (пор. Мт. 11, 28). Приносячи себе в жертву за грішний людський рід, Ісус Христос простягає руки до своїх розпинателів, до кожного з нас, пропонуючи своє милосердя, виливаючи його зі свого пробитого боку. На Голгофі Боже милосердя тріумфує над людською злобою і ненавистю, і саме з цього місця воно починає свій тріумфальний похід дорогами людської історії, притягаючи до Божественного Серця мільйони людських душ, щоб збулися пророчі слова самого Господа Ісуса: «Я ж коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Ів. 12, 32).

 

20 травня( Міцна і щаслива родинаоснова суспільства )

 Як є в родині Божий лад, як чоловік жінку любить і шанує, жінка чоловіка слухає і помагає йому, а родичі добре виховують своїх дітей, а діти шанують і слухають своїх родичів, так довго і в життю кожного зокрема є християнський, Божий лад. Не має тоді християнин великих спокус до гріхів, легко йому прийде в цілім життю заховувати Божий знак.

Така Божа християнська родина буде і школою, і великою поміччю до християнського життя. І діти будуть на хвалу Божу, на потіху родичів, колись стануть правдивими християнами, і родичі будуть праведно жити в ласці у Бога і свято у Бозі вмирати.

Але коли закрадеться якийсь тяжкий гріх, що нищить і псує життя родинне, тоді дуже трудно буде християнинови задержатися на дорозі Божого знаку. Один гріх тягне за собою много інших, за прокльонами і свареннями прийде п’янство, може невірність, згіршення, забуття на Богу, на совість, та й буде стелитися дорога до вічного погублення.

З того йде така наука: хочеш бути праведним християнином, хочеш спасти свою душу, передусім дивись, чи в хаті все в тебе в ладі.

Дивіться ось на ту деревину: сохне, нидіє, плодів не дає. Чому так? Земля добра та обкопана, вогкости, дощу досить. Чому-то на ній або вже цвіт відпадає, або плоди ще не достиглі? Певно, в корінню причина лиха, якісь хробаки, або тертиці, або миші – не знати що – корінь нищать, та й з того походить усе зло.

Відай, так само буває і в вашім життю. Коріння християнського життя – родина. Хочеш поправити зло, поглянь, чи в родинні все так, як Бог приказав, приложи руку до поправи зла, що там закралось, і в усім дійдеш до ладу.

1913 р., березень-квітень, Львів.

Із праці Митрополита Андрея “Божа сійба”

 

21 травня..(Я та дім мій служитимемо Господеві)

«Господь сказав нам, що ніхто не може служити двом панам. Або служить Богові, або грошам. Так  сказав Ісус. Це є перешкодою, але не тим самим, що бути грішником. Грішниками є всі ми та каємося за це. Але бути віроломними означає вести подвійну гру. Важко, аби той, хто шукає владу або є віроломним, зміг служити, стати вільним Господнім слугою. Служіння Богові – вільне: ми – сини й доньки, а не раби. Служити Богові в мирі та спокої, коли Він Сам усунув перед нами ті перешкоди, які відбирають мир і спокій, означає служити Йому також у свободі. А коли служимо Богові вільно, то відчуваємо ще глибший мир, чуємо Його голос: “Приступи, прийди, вірний і добрий слуго”. Всі ми, хочемо добре та вірно служити Господеві, але для цього потребуємо Його благодаті. Самі ми не спроможні. А тому слід завжди просити оту благодать, щоб Він усував згадані перешкоди, щоб дарував нам ці спокій і мир серця, щоб служити Йому вільно, як діти, а не як раби

Нехай же Господь, допоможе нам відкрити свої серця й дозволити діяти в них Святому Духові, щоб Він усунув ці перешкоди, насамперед, бажання влади, яке спричиняє чимало зла, і віроломство, дволикість, що полягає в бажанні служити і Богові, і світові. Щоб, таким чином, дав нам отой спокій і мир, завдяки яким можемо служити Йому, як вірна дитина, що наприкінці з великою любов’ю каже: Дякую, Тату, але Ти знаєш, що я – слуга непотрібний».

ПАПА ФРАНЦИСК ПРО  СЛУЖІННЯ БОГОВІ


Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць