З Різдвяного. Часть І – Шклянка маку
  • Суб, 20/12/2014 - 15:41

Зближаються Різдвяні свята. І, принаймні, в Галичині вони пройдуть так, як це відбувалося з дідів-прадідів, з дотриманням усіх традицій, усіх обрядів.

Знову подорожчає «на базари шклєнка маку» і пшениця на кутю, підскочать в ціні яйця, а горіхи і так вже коштують як щире золото. То правда, що в Україні все подорожчало. Але на галицьких базарах перед Різдвом мак, лущена пшениця, горіхи і сушені гриби обов’язково осягнуть захмарні ціни. Дай Боже, щоб я помилився у цьому своєму прогнозі. Але так було все. З дідів-прадідів. Так певно буде і цього року.

Байдуже, що війна, байдуже, що криза, байдуже, що Сам Бог утіловився заради солідарності з терпінням невідкупленого людства. Поки одні бідують – інші багатіють. Поки одні останнього крайцера віддають на військо і біженців, інші наживаються. Бодай гривню. Аби заробити.

А те, що найбідніший останні гроші віддасть за ту нещасну шклянку маку, бо кутя на Святий Вечір мусить на столі бути – кого обходить? Грошенята серце більше гріють.  

І ті самі, що дерли за мак, пшеницю, яйця, гриби, родзинки, цитрину, горіхи і всякі «іншії потрави»  як за рідну маму, будуть потім на Різдво з чистим серцем виспівували:

«В біднім вертепі, в яслах на сіні
Спочив Владика, Цар світа.
Отож до Него спішім всі нині,
Нашого жде він привіта.
 
Спішім любови тхом Го зогріти.
Христос родився, славіте!».

Байдуже, що колядка описує біду, в яку з Небесного Престолу зійшов Бог, щоб стати Братом людині. Байдуже, що закликає ця різдвяна пісня зігріти змерзле Дитятко подихом любові. Байдуже, що цей Бог, який утіловився від Діви, сказав, що весь Закон, всі пророки висять на двох заповідях любові – любові до Бога і любові до ближнього. Грошенята гріють серце більше.

На Заході, куди так рветься обиватель, який піднімає ціни перед Різдвом, навпаки – ціни спускають, щоб і найбідніші могли радісно прославити Різдво. В церквах збирають для бідних продуктові пакети, побутову хімію. А на передріздвяній сповіді найчастіша покута – іди, допоможи якісь бідній родині, щоб і вони були щасливі на Різдво. Поки наш обиватель не зрозуміє, що основа західного добробуту – повага до особи і мінімальна солідарність, ми не зможемо побудувати нормальне суспільство.

Таїнство Різдва Христового – Таїнство Спасіння і Божої солідарності з людиною, Таїнство солідарності людини з людиною. І намарне всі ті пироги, борщі, шинки і ковбаси, намарне ділитися просфорою з медом, намарне виспівувати «з нами Бог!», намарне ходити з вертепом, якщо Месія не народився в серці. Але тут кожен мусить почати з самого себе.

Дай Бог, щоб цього Різдва Ісус народився у серцях чим більшої кількості людей. Адже це єдина і реальна передумова направду веселих Свят.

о. Орест-Дмитро Вільчинський