Загальна аудієнція з Папою Франциском 18.09.2013 р. (повний текст)
  • Срд, 18/09/2013 - 19:33

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сьогодні я знову повертаюся до образу Церкви як матері. Мені дуже дорогий цей образ, тому що як мені здається, він говорить нам не тільки про те, яка вона – Церква, але також про те, який вигляд вона повинна все більше набувати, ця наша Матір – Церква.

Продовжуючи те, що я говорив минулої середи, мені б хотілося підкреслити три аспекти цієї теми, знову ж дивлячись на наших мам, на все, що вони роблять, як живуть, як страждають за своїх дітей. І давайте задумаємося над питанням: що ж роблять мами?

1. По-перше, вони вчать життя, вчать йти по життю правильно, вони знають, як орієнтувати дітей, вони намагаються завжди показувати правильний шлях у житті, щоб рости і ставати дорослими. І вони роблять це з ніжністю, з відчуттям, з любов’ю, навіть коли намагаються виправити наш шлях, якщо ми трохи відхилилися убік або стали на шлях, що веде до обриву. Мама знає, що потрібно для того, щоб син йшов по життю прямо, і вона навчилася цьому не з книжок, а з власного серця. Університет матері – це її власне серце: у ньому вона навчається, як вести вперед дітей. І це прекрасно!

Церква робить те ж саме: вона спрямовує наше життя, вчить нас ходити правильно. Згадаймо про десять заповідей: вони вказують нам шлях, який потрібно пройти, щоб досягти зрілості, щоб мати тверді орієнтири для нашої поведінки. І в той же час вони є плодом – запам’ятайте це добре – заповіді є плодом ніжності, самої любові Бога, Який нам їх подарував. Ви можете заперечити мені: «Але ж це заповіді! Це ж цілий список заборон!». Хочу закликати вас прочитати їх – можливо, ви їх трохи призабули – і потім роздумати над ними в позитивному сенсі. Ви побачите, що вони стосуються нашої поведінки по відношенню до Бога, до нас самих і до інших, – саме того, чого вчить мама, щоб жити правильно. Вони закликають нас не створювати собі матеріальних кумирів, які поневолюють нас, пам’ятати про Бога, шанувати батьків, бути чесними, поважати інших… Спробуйте поглянути на них з цієї точки зору і вважати їх словами, наукою, яку дає мама, щоб йти правильно в житті. Мама ніколи не вчить поганому, вона бажає дітям добра, і Церква робить те є саме.

2. Хочу сказати вам ще про одне: коли дитина виростає, стає дорослою, вона іде своєю дорогою, знаходить свою відповідальність, йде своїми ногами, робить, що хоче і часом їй доводиться також збитися з шляху, потрапити в біду. Мама завжди, в будь-якій ситуації продовжує терпляче супроводжувати дітей. Нею керує сила любові; мама вміє стримано і з ніжністю стежити за зростанням своїх дітей, і навіть коли вони помиляються, завжди знаходить спосіб, щоб зрозуміти, щоб бути близькою, щоб допомогти. У нас в Аргентині говорять, що мама вміє “dar la cara”. Що це означає? Те, що мама стоїть горою за своїх дітей, тобто вона готова завжди захищати їх. Я думаю про мам, які страждають за своїми дітьми, що потрапили до в’язниці чи у важкі ситуації: вони не замислюються над тим, вони не замислюються винні їхні діти чи ні, продовжують любити їх і нерідко зазнають приниження, але не бояться, не перестають цілком віддавати себе дітям. Мами вміють постояти за своїх дітей.

І Церква – вона така, милосердна мама, яка розуміє, яка завжди намагається допомогти, підбадьорити навіть тих своїх дітей, які помилилися і помиляються, вона ніколи не закриває двері свого Дому; вона не судить, але пропонує прощення Бога, пропонує Його любов, яка закликає піднятися і відновити шлях навіть тим своїм синам, які впали в глибоку прірву: Церква не боїться увійти в ніч їх надії; Церква не боїться увійти в нашу ніч, коли ми занурюємося в темряву душі і совісті, щоб дати нам надію! Тому що вона – Мама!
3. Остання думка. Мама вміє також просити, стукати в усі двері заради своїх дітей, без застанови, – вона робить це з любов’ю. І я думаю про те, як мами вміють стукати також у двері Божого серця – і насамперед у ці двері! Мами моляться багато за своїх дітей, особливо за тих, хто слабший, хто більше потребує, хто встав у житті на небезпечний чи хибний шлях. Кілька тижнів тому я служив літургію у церкві св. Августина, тут, у Римі, в якій зберігаються мощі його матері, св. Моніки. Скільки молитов піднесла до Бога ця свята мама за свого сина, і скільки сліз вона пролила! Я думаю про вас, дорогі мами: скільки ви молитеся за своїх дітей, не втомлюючись! Продовжуйте молитися, ввіряти ваших дітей Богу; у Нього величезне серце! Стукайте в двері Божого серця з молитвою за дітей.

Церква чинить точно так само: віддає в руки Господа, з молитвою, всі проблеми своїх дітей. Ми надіємось на силу молитви Матері -Церкви: Господь не залишається бездушним. Він завжди вміє дивувати нас, коли ми цього не чекаємо. Матір – Церква знає це!

Такими були думки, якими я хотів поділитися з вами сьогодні: давайте бачити в Церкві добру маму, яка вказує нам шлях, яким ми повинні слідувати в житті, маму, яка завжди вміє бути терплячою, милосердною, розуміючою і вміє віддавати нас у руки Бога.

Джерело: http://popefrancis.org.ua