«Закордоном катехизація конкурує із спортом і танцями», − Владика Петро (Стасюк)
  • Пон, 21/01/2013 - 00:00

Споконвіків представники УГКЦ дбали про пізнання дітьми та дорослими основних правд християнської віри. Так, ще Митрополит Андрей Шептицький наголошував на важливості катехизації дітей: «Одне слово з Божої науки, висказане ревним катехитом, може на ум і на серце дитини зробити таке враження, що не дасться затерти до старости». Тепер же Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, зазначає, що  важливими складовими «живої парафії» є  добрий душпастир, літургійне життя – звершення таїнств Христової Церкви, катехизація – навчання віри, койнонія – об’єднання вірян у єдину спільноту, дияконія – служіння спільноти вірян іншим людям, місійність – коли віряни діляться своєю вірою з близькими.

До вашої уваги розмова з Преосвященним Владикою Петром Стасюком, Єпархом для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії. Єпископ розповідає про розвиток катехитичної науки в УГКЦ закордоном, зокрема про виклики, які стоять перед катехизацією вірних, та про практику катехуменату.

 

- Преосвящений Владико, за вашими спостереженнями, яка динаміка розвитку катехитичного служіння в Європі та Україні?

- Катехизацію в сучасному розумінні не можна вважати складовою традиції УГКЦ. Зазвичай дітей катехизувала вдома мама чи бабуся, а також цю роль виконував священик під час проповідування. Навіть сьогодні, коли минуло 20 років організованої катехитичної праці та вийшов у світ Катехизм УГКЦ «Христос − наша Пасха», в деяких єпархіях ще не налагоджено належно навчання основних правд віри.

Однак нині катехизація в УГКЦ має відповідну структуру, в якій є учитель чи катехит, котрий навчає дітей. Така система притаманна західному світу і Католицькій Церкві. Усвідомлюючи, що сучасні діти можуть не отримувати певних знань вдома, ми намагаємося систематизувати катехитичні науки, видавши посібники і підручники. Таке вже робить Західна Церква сотні років.

Відомо, що в діаспорі завжди були монахині, які навчали дітей основних правд Христової віри. Я виростав у Канаді і черпав знання саме з таких наук. Пригадую, як 60 років тому вони приїжджали раз на рік  в наші канадські околиці і катехизували дітей віком до 9 років.

Додам, що за останні 20 років в Україні відбувся великий поступ в катехитичному служінні: засновано катехитичні школи; офіційно працюють близько 1500 вчителів, які мають дипломи катехитів; розроблено систему підручників тощо. А закордоном є багато черниць, які  продовжують катехизувати. Наприклад, у Бразилї, де є 600 черниць, катехизація відбувається на високому рівні. Як бачимо, таке навчання відрізняється у різних країнах світу. Тепер ми, як представники Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, прагнемо досягнути формальної структуризації катехитичного навчання, адже діти йдуть у світ, не знаючи нічого про Бога, а це вже є викликом сучасності.

 

- Владико Петре, закордоном також діють єпархіальні катехитичні комісії УГКЦ?

- Згідно з постановами Синоду Єпископів УГКЦ і рішеннями Патріаршої катехитичної комісії, у кожній єпархії повинні катехизувати. Гадаю, що кожна єпархія вже має відповідну комісію. У Канаді, Австралії та деяких інших країнах навіть діють катехитичні центри. Можливо, закордоном катехизація відбувається поки не так, як ми б цього хотіли, проте в цій ділянці простежується  великий поступ. Наприклад, у Канаді катехитична школа має гарні приміщення із відповідними образами та іконами. Тому, можна сказати, те, що є в Україні, вже є і на поселеннях.

 

- На вашу думку, які труднощі виникають під час катехизації дітей закордоном?

- Найбільші труднощі пов’язані з тим, що деякі батьки, які виростали в радянські часи, не проходили катехизації. Сучасні батьки, за нашими спостереженнями, мають інші пріоритети. Наприклад, закордоном ми постійно «боремося» із спортом, бо діти грають у футбол у суботу вранці або в неділю. Спорт став конкурентом для Церкви і вивчення катехизмових правд. Інколи перешкодою стають українські танці, які на поселеннях організовують у вихідні. Батькам доводиться вибирати між спортом, Церквою, українськими танцями. Ще одна проблема − добирання до Церкви. Наприклад, в Австралії потрібно їхати до храму близько години.

 

- Чи є на поселеннях певні інституції, які вишколюють катехитів?

- Кожна єпархія має головного катехита − єпископа. І він повинен подбати про існування структур, які виховують катехитів. Звичайно, потрібно розуміти, що в деяких єпархіях у діаспорі є специфічні труднощі: наприклад, на території Австралії, яка є дуже великою (як-от США), існує лише одна єпархія і 15 парафій. Це значно ускладнює процес катехитичного навчання.

 

- Серед тем, які обговорювалися на Синоді Єпископів УГКЦ у вересні 2012 року у Вінніпезі (Канада), йшлося про застосування, відповідно до сьогоднішніх душпастирських потреб Церкви, практики катехуменату…

- Практика катехуменату полягає в катехизації людей, які ще не є охрещені. До цієї групи людей ми також відносимо тих дорослих, які мало знають про Церкву. Окремо слід сказати про тих, які не є українцями, але хочуть бути вірними УГКЦ. Переважно це стосується подружніх пар. Закордоном більшість українців одружуються із представниками інших національностей. Загалом же, катехуменат це нагода відновити віру для всіх вірних.

 

- Відомо, що на тому ж таки Синоді йшлося про покращення катехизації в країнах, де ще немає структур УГКЦ. Яким чином зараз це здійснюється?

- Тут йдеться про такі країни, як Італія, Іспанія та Португалія, де є багато наших вірних, але немає церковних структур, тобто єпархій. Є також багато місцевостей, де відбуваються наші богослужіння, але немає своїх храмів і єпископів. Ці країни відвідує Владика Діонісій (Ляхович), який є Апостольським візитатором для українських греко-католиків в Італії та Іспанії. Однак тішить те, що на З’їзді катехитів, який відбувся у Львові наприкінці минулого року, були люди з Італії та Іспанії, котрі розповіли про свою катехитичну діяльність там. Представники Патріаршої катехитичної комісії прагнуть сприяти тому, щоб ті церковні структури, які існують в єпархіях УГКЦ в Україні, були створені і для наших вірних закордоном.

Сьогодні ми йдемо в потрібному напрямку, хоча на нашому шляху є певні труднощі. Тут також потрібно висловити вдячність представникам Римо-Католицької Церкви, які надають нам приміщення, щоб закордоном ми могли вчити наших дітей основних правд нашої віри.

* * *

Принагідно хотів би привітати всіх вірних УГКЦ із Різдвом Христовим. У нашій християнській традиції це свято відіграє велику роль. Адже це унікальна нагода катехизувати, пізнавати Ісуса Христа, який народився і трудиться разом із нами і який присутній через Святого Духа в нашому житті. Ми повинні пам’ятати, що Він є серед нас. З нами − Бог!

Розмовляла Руслана Ткаченко

 

Джерело: www.ugcc.org.ua