Від 16 до 21 вересня 2016 р. в центральноіталійському місті К’єті відбувалася чергова пленарна зустріч Змішаної міжнародної комісії богословського діалогу між католицькою та православними Церквами. Результатом зустрічі стало затвердження документу «Синодальність і Першість в першому тисячоріччі. На шляху до спільного розуміння в служінні єдності Церкви». Своїми думками про значення цього документу та про перебіг зустрічі в інтерв’ю для Радіо Ватикану поділився монсеньйор Андреа Пальмєрі, Заступник Секретаря Папської Ради сприяння єдності християн:

– Цей документ є результатом довгого шляху, що розпочався так званим «Равенським документом», затвердженим 2007 року. У ньому католики і православні разом стверджували необхідність першості у Церкві на місцевому, регіональному та вселенському рівнях. Йшлося про те, що слід визначити, яким чином ця першість повинна здійснюватися. Тепер, з цим новим документом, який вимагав довгої праці, тому що заторкує одну з ключових проблем протистояння між католиками і православними, ми маємо пояснення того, як здійснювалися першість та синодальність у першому тисячоріччі. А модель першого тисячоріччя стає вказівкою для того, щоб змогти вирішити дотепер існуючі проблеми між католиками і православними.

– Яке значення для сьогоднішнього дня має затвердження цього документу?

– Це крок, це всього лиш крок на шляху, який може бути ще дуже довгим. Але це, однак, дуже важливий крок, тому що ставить перше тисячоріччя, як вказівку, як приклад, як модель для того, щоб розв’язати ще відкриті проблеми на еклезіологічному рівні. У ньому знаходимо не лише корисні, але й необхідні посилання для того, щоб змогти уявити здійснення першості в контексті синодальності також і в нарешті з’єднаній Церкві.

– Як православні, у світлі цього документу, бачать першість?

– Із дослідження першого тисячоріччя виявилося, що не може бути жодного сумніву в тому, що Римський Осідок був визнаний як перший в порядку Церков. Але ця першість, все-таки, завжди здійснювалася в контексті синодальності. Далі, в наступних кроках, очевидно, потрібно пояснити, що конкретно означає ця першість і як її можна здійснювати сьогодні так, щоб вона дійсно служила сопричастю між Церквами.

– Які перспективи відкриваються тепер для діалогу?

– Діалог тепер має спільну основу, на якій можна продовжувати вивчення того, якими можуть бути структури, які у Церкві зможуть забезпечити сопричастя між усіма Церквами Сходу та Заходу. Документ робить спільне посилання на досвід першого тисячоріччя, в інтерпретації якого католики й православні досягли згоди. Цей документ відкриває шлях, але не вирішує всіх труднощів. Але, однак, дозволяє нам бути оптимістами щодо майбутнього.

– Це важлива подія, адже це перший документ після 2007 року…

– Це вказує на труднощі та старанність Комісії в тому, щоби досягти згоди в настільки делікатних питаннях. Існувала необхідність у тривалому й поглибленому вивченні історичних, канонічних, патристичних джерел для того, щоби дійти до спільної інтерпретації, що не завжди було легко. Але це, без сумніву, є причиною великої надії на те, що вдалося досягти деяких фундаментальних елементів цієї згоди.

– Якою була атмосфера цієї пленарної зустрічі?

– Пленарна зустріч пройшла в атмосфері великого братерства, щирості та відкритого й відвертого співставлення. Це, без сумніву, причинилося до успіху праці. Крім того, не бракувало нагоди для молитви, як у католицькому катедральному соборі в К’єті, так і під час служіння Божественної Літургії в Санктуарії Маноппелло поблизу К’єті. Все це створило також духовний контекст, який є не менш важливим, поряд з досягненими результатами.