Здійснення правосуддя у Церкві є частиною євагелізаційної місії
  • Суб, 09/11/2013 - 17:59

Прикладом для тих, хто служить правосуддю у Церкві повинен бути образ Доброго Пастиря. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 8 листопада 2013 р., учасників пленарної асамблеї Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури, який є вищим трибуналом Апостольської Столиці, серед завдань якого наглядати та забезпечувати належне здійснення правосуддя у Церкві, а також – вирішувати суперечки між дикастеріями Римської Курії. Приймаючи 50 часників засідань, Святіший Отець поділився думками щодо процесів визнання недійсності подружжя та про роль так званого «Захисника подружнього вузла».

За словами Наступника святого Петра, той, хто здійснює правосуддя у Церкві не може чинити це байдуже, з наставленням бюрократа, особливо тоді, коли йдеться про делікатні аспекти, які виникають у випадку процесів щодо недійсності подружнього вузла. У цих процесах особливе завдання стоїть перед «Захисником вузла». Необхідно, щоб «він міг ефективно здійснювати те, що йому належиться, для того, щоб полегшити досягнення істини в остаточному вироку».

У цьому контексті Папа відзначив роль Апостольської Сигнатури, що приготувала окрему інструкцію Dignitas connubii, яка чітко викладає процесуальні норми, яких слід дотримуватися, а свою теперішню пленарну зустріч присвятила «сприянню дієвого захисту подружнього вузла у канонічних процесах про визнання недійсності».

Святіший Отець зупинився на описаних у згаданій інструкції завданнях «Захисника вузла», присутність та виступи якого є «обов’язковими на всіх етапах процесу». Наголошуючи на «старанності», яку він покликаний виявляти, зокрема, у призначенні експертиз та вивченні їхніх результатів, особливо, у випадку справ про так звану психічну неспроможність для укладення подружжя, Папа зазначив що «Захисник подружнього вузла» покликаний намагатися «узгоджувати приписи Кодексу Канонічного Права з конкретними ситуаціями Церкви та суспільства».

Єпископ Риму звернув окрему увагу на важливість співпраці та діалогу між церковним суддею, покликаним приймати рішення, та захисником, належне виконання завдань якого, враховуючи право апеляції, не повинно вважатися посяганням на прерогативи першого.

«І останнє зауваження, дуже важливе у тому, що стосується тих, що задіяні у служінні церковного правосуддя. Вони діють в ім’я Церкви, вони є частиною Церкви, – підсумував Папа. – Тому, потрібно завжди поєднувати діяльність Церкви, яка євангелізує, з діяльністю Церкви, яка вершить правосуддя. Це служіння справедливості є завданням апостольського життя, і воно вимагає того, щоб його здійснювати, зосередивши свій погляд на іконі Доброго Пастиря, який схиляється над загубленою й пораненою овечкою».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va