Зречення Бенедикта XVI й ганьба українського телебачення
  • Суб, 16/02/2013 - 12:50

Звістка про зречення Папи Римського Бенедикта XVI приголомшила. Й не так навіть сама по собі, як через її висвітлення українськими телеканалами

Звістка про зречення Папи Римського Бенедикта XVI приголомшила. Й не так навіть сама по собі, як через її висвітлення українськими телеканалами. Та що там казати: зганьбилися телеканали по повній програмі. Обляпалися по самі вуха.

«Інтер», «Подробиці» , 11 лютого: «Папа римський Бенедикт 16 (так на цьому та іншому сайтах, тут і далі. - Б.Б.) зрікається престолу. Понтифік залишить посаду 28 лютого. В сучасній історії це перший випадок добровільного зречення папського престолу. Востаннє за власним бажанням цей пост залишив понтифік Григорій 12 аж у 1415 році. Бенедикт 16 - один із найстарших лідерів католицької церкви. 85-річний понтифік пояснив, що йому важко виконувати свою місію через хвороби та похилий вік. Але підкреслив, що служіння церкві хоче продовжувати. Новина про його відхід стала несподіванкою для всього релігійного світу».

За відеоряд правили фрагменти офіційних церемоній за участю Папи. Аж до паузи після останнього речення підводки, коли на мить - лише на півтори секунди, але дуже чітко - на екрані з'явився фрагмент якоїсь будівлі з юрбою на галявині перед нею. Усю будівлю не показали - тож стверджувати нічого не буду, але надто вже нагадував той фрагмент загальновідомий напівкруглий портик Білого Дому у Вашингтоні. Ото, мабуть, і є осередок «релігійного світу», та ще й католицького?

Далі був синхрон британської вчительки Шейли Кузак: «Ми були шоковані почутим. Та коли призадуматися, мабуть, це вже й не така велика біда, як здається людям. Думаю, католицькій церкві потрібен молодий лідер. Потрібен ковток свіжого повітря».

На самому початку синхрону, окрім імені й роду діяльності пані Кузак, у титрах з'явилася, але одразу ж і зникла, позначка: «Ватикан». Тож було не надто зрозуміло, чого вона стосувалася - синхрону чи попередніх кадрів. У кутку кадру був фрагмент якоїсь величної будівлі - напевне, собору, тоді як весь показаний простір становила панорама великого міста з багатоповерховим будинком у стилі модерн. Це було дуже вже не схоже на загальновідомий образ Ватикану - міста-держави, чия територія становить менш ніж половину квадратного кілометра, а населення - близько однієї тисячі осіб. Натомість було схоже на стереотипний образ Лондона.

Та хоч би як там було, а переважна більшість англійців католиками не є. Ніякої інформації про те, що пані Кузак є католичкою (навіть якщо минулого понеділка вона, як туристка, перебувала у Ватикані), в сюжеті не було. Тож із таким самим успіхом думку про зречення Папи можна було б узяти в якоїсь учительки, скажімо, з Узбекистану. Одне тільки запитання: чи коректним це було? Мабуть, значущою в даному разі була би передусім думка католиків і саме їхня - чи не правда?

Завершення матеріалу було таким: «Йозеф Ратцингер, німець за походженням, очолив католицьку церкву в 2005 році. Під час його керівництва Ватикан неодноразово опинявся в центрі скандалів. На голови католицьких священиків один за одним сипались звинувачення в педофілії, корупції та розголошенні секретної інформації». Тобто, більше, окрім як про скандали, про діяльність Папи, на думку «Подробиць», і згадати нема чого.

Перший національний, «Підсумки дня». Тут підводка й початок матеріалу кореспондента Андрія Гординського обіцяли суто офіційне викладення. Аж раптом: «Папа Римський Бенедикт 16-й став третім понтифіком в історії Католицької церкви, який добровільно зрікся престолу. Окрім цього в історію він увійде завдяки активній дипломатії та численним скандалам навколо Католицької церкви. Перший спалахнув уже наступного року після його приходу на престол. Під час лекцїі в Німеччині він процитував неприємні слова візантійського імператора про іслам». Що й було підтверджено синхроном Папи. Далі - ще: «Тільки-но вщухли пристрасті - новий скандал. Папа повертає до церкви чотирьох відлучених раніше єпископів. Серед них і Річард Уїльямсон - людина, котра заперечувала Голокост. І Ватикан знову змушений виправдовуватись. Але найгучніша буча навколо Католицької церкви здійнялася в 2010-му. Одразу кількох священнослужителів звинуватили в педофілії. Світ довго чекав на реакцію святого престолу, а з Ватикану... знову вибачалися».

Тільки-но глядачі звиклися до думки, що на тій Католицькій церкві тавра нема де ставити, як їм дали ложечку меду: «Попри постійні скандали навколо церкви, Бенедикту 16-му вдавалося відновлювати і свій імідж, і Католицької церкви. Передусім завдяки закордонним поїздкам. В Росії, США, Європі, Африці, Близькому сході, навіть на Кубі - Папу всюди добре зустрічали. Історичною називають нині зустріч понтифіка з Константинопольським патріархом Варфоломеєм І». Подякуймо хоч за це - хай навіть і залишався присмак: скандальний був Папа, але роз'їжджати ой як любив. Чи, може, я перебільшую?

«Україна», «Події» запропонували переважно інформаційний сюжет Анни Бєднової, з цитуванням промови Папи з заявою про зречення, передісторією зречення та процедурою майбутніх виборів, із коротенькими нетитрованими синхронами двох жінок із вулиці, що розмовляли італійською й висловлювали своє здивування. І лише наприкінці раптом пролунало: «Для українських католиків заміна (що-що? - Б.Б.) Бенедикта XVI - радше позитивна новина, -  певні вітчизняні релігієзнавці. Адже ще до папства кардинал Ратцингер висловлювався проти відновлення ватиканського представництва в Києві. Але його все одно чекали тут на святкуванні ювілею хрещення Русі в липні».

Дивно, чи не правда: синхрони італійок із вулиці були, а синхронів українок та тих самих неназваних вітчизняних експертів - жодного? А ще порівняйте оцінку Бенедикта XVІ, що пролунала в сюжеті, зі статтею Богдана Червака. Та й хто вони такі, оті анонімні «вітчизняні релігієзнавці»? Чи всі вони мають одну й ту саму думку? Чи всі, мов один, виступають хором?

СТБ, «Вікна-новини». Тут на екрані красувався субтитр: «Зречення. Папська неміч». Мов назва оперетки. Або мов узірець безтактності й безпардонності.

От цитата з матеріалу, як його подає в розшифровці сайт (російською мовою, попри те, що в ефір матеріал вийшов українською): «Йозеф Ратцингер - так его называли в мирской жизни - стал самым знатным католиком 7 лет назад, сменив на этом посту Ивана Павла Второго. Сам себе выбрал имя Бенедикта XVI. Его нарекли железным папой - за упорную борьбу против абортов, разводов, однополых браков, клонирования и политики мультикультурализма». Так і залишилося за кадром, як могли би називати того гіпотетичного Папу Римського, який би схвально поставився до одностатевих шлюбів та клонування. А як, до речі, загалом ставиться до цих передових досягнень українське телебачення?

«Стал самым знатным католиком» -  як це вам? В оригіналі, до речі, було «найчільнішим» - якщо, звісно ж, я правильно ідентифікував на слух цей лексичний раритет.

Далі - синхрон Бенедикта XVI: «В современном мире, со всеми его быстрыми изменениями важна сила духа и тела, и эта сила за последние несколько месяцев угасала во мне, и мне больше не по силам выполнять доверенные мне обязанности. Дорогие братья, искренне благодарю вас за вашу любовь и работу, которую вы помогали мне выполнять. И хочу извиниться перед вами за все свои недостатки».

І одразу ж за цим: «Папство Бенедикта сказалось целым рядом скандалов. Его обвиняют в покрытии педофилии и коррупции в церкви. Есть в его биографии еще одна темная страница. Во времена Второй Мировой он вступил в Гитлер-югенд, служил в противовоздушной обороне. Правда, позже дезертировал, а затем попал в лагерь военнопленных. Простые католики предпочитают не искать других причин, чем состояние здоровья, в отречении от престола».

На екрані був Папа, що благословляв вірян різних країн; за кадром голос розповідав про скандали. Це що було - гра на контрасті, покликана зловити Папу на нещирості, показати його, м'яко кажучи, подвійні стандарти? А чи не варто було нагадати, скільки років було Бенедиктові XVI, коли він вступив у «Гітлерюгенд», і навести його пояснення (виправдання), які він давав, коли вже був Папою? А чи чорнуха - понад усе, чорнуха заради чорнухи?

Що не увійшло до розшифровки на сайті - це два нетитрованих синхрони «людей із вулиці»: в одному жінка закликала молитися за Папу, церкву й усіх католиків, щоби «Святий Дух дав сили пережити наступні тижні», в іншому чоловік висловлював сподівання (інтонація перекладу була такою, ніби він переконував передусім самого себе), що зречення Папи й справді сталося через стан здоров'я та лише з цієї причини, а не з якихось неблаговидних мотивів.

Недовіра й підозрілість - от які почуття викликав матеріал у цілому.

І, нарешті, синхрон аналітика Джона Тавіса: «Церковь веками еще не жила сразу с двумя папами. Очевидно, несмотря на отречение, Бенедикта не забудут. Он все еще жив, возможно, и дальше будет выражать свое мнение, писать, к нему будут прислушиваться. И преемнику придется приложить немало усилий, чтобы такой ход событий не создал новых проблем для церкви».

Про які проблеми, про який хід подій ішлося? Що означає «одразу з двома Папами», якщо Бенедикт XVI зречеться? На екрані був титр: «Ватикан», але чи випадково для синхрону було обрано аналітика з виразно англійським (американським?) ім'ям?

«ТВі», «Сьогодні»: «Настільки масштабна та неповоротка, сповнена таємниць і величезних фінансових ресурсів організація, як Ватикан, не любить несподіванок. Проте це сталося». Чи після цих слів у вас збільшилася довіра до Католицької церкви? І, до речі: Ватикан (на відміну від Католицької церкви) - то не організація, а держава, визнана Україною, й Папа Римський - глава цієї держави.

«У тіні популярного попередника виявилося непросто: спершу новий Папа необережно заявив, що мусульманська віра не несе нічого хорошого. Потім довелося вибачатися за священників-педофілів із американських єпархій. І пояснювати, чому в юності понтифік був членом "Гітлерюгенду". Згодом Бенедикт посварився з Англіканською церквою, яка почала висвячувати у сан жінок, і дозволила одностатеві шлюби. Навіть на батьківщині, в Німеччині, Папу вважали консерватором» - ото й була вся характеристика поки що чинного Папи. Звісно ж, конфлікт із Англіканською церквою, а надто ж через несприйняття Ватиканом одностатевих шлюбів, - то величезна пляма на репутації католиків.

«Я в березні збирався до Риму, аби побачитися зі Святим Отцем, тому ця новина для мене була великою несподіванкою. Я лише нещодавно бачив його, в січні, нічого не вказувало, що він погано почувається чи в нього щось негаразд зі здоров'ям», - це був синхрон архієпископа Нью-Йорка кардинала Тімоті Долана. Ну, як же в матеріалі про Папу, та й без Америки?

От іще один синхрон - це вже Бруно Бартолоні, аналітик: «Він часто робив заяви з позицій теолога та забував, що водночас є лідером Церкви. Таке враження, що релігійні догми були для нього важливіші, ніж реальні люди, тим паче ніж вимоги часу. Не думаю, що про цього Папу будуть довго пам'ятати».

І це вже було схоже на пропаганду - тупу, нав'язливу пропаганду. З двох синхронів один - відверто негативний, інший же містив сумніви в щирості Папи. Звісно ж, можливі різні думки про діяльність Бенедикта XVI, але от саме цього дня концентруватися на суцільному негативі, на скандалах? Підбивати «високотеоретичні» підсумки його діяльності отак за кілька годин по події, на гарячу голову, поспіхом?

«Перш за все, я думаю, що вік і здоров'я Папи - це головні причини того, що він відмовився. Тому що різні скандали, питання важкі завжди були в Церкві», - якось непереконливо пролунав синхрон отця Петра Балога, віце-директора Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського. Якраз під час синхрону пана Балога на екрані йшла стрічка: «Магера: підстав для повторних виборів в округах Балоги та Домбровського нема». Промовиста випадковість? Отець Балога дав синхрон українською мовою - більше ані з яких даних не можна було припустити, яку країну він репрезентує.

Далі був ще один синхрон українською мовою - телефонний: «Нині церква в Азії, Африці, Латинській Америці розвивається активніше, ніж в Європі чи Сполучених Штатах, де кількість католиків зменшується - можливо, з тих країн і буде наступний Папа». Титри повідомляли: це був директор релігійно-інформаційної служби Тарас Антошевський. Ані країни, яку він представляє, ані жодного слова, що то за служба така.

Натомість якість синхрону викликала запитання. Передусім, чи можна ставити на одну дошку Європу та Сполучені Штати - країну, де католики становлять меншість, і за всю історію якої був лише один президент-католик - Джон Кеннеді, ірландець за походженням? Де католики аж до середини ХХ століття зазнавали як не відвертої, то прихованої дискримінації?

А чи можна було ставити поруч, через кому, Азію, Африку та суцільно католицьку Латинську Америку? Це що було - політінформація в радянській школі, де тріада «Азія, Африка, Латинська Америка» вживалася як стійкий і нерозривний штамп?

Дещо осторонь загальної тенденції стояв матеріал «1+1», ТСН. Загальна підводка, далі - матеріал із Німеччини кореспондентки Наталії Фібріг: «...Німці по-різному ставилися до Бенедикта ХVI. Дехто дорікав йому консерватизмом. Утім, більшість німців тішилися, що Владика - їхній земляк, і зараз їм важко повірити в те, що він іде добровільно».

Далі були два синхрони людей із вулиці - один нейтральний, інший схвальний. Одне тільки лихо: половина німців є не католиками, а лютеранами. А чи пані Фібріг навчилася відрізняти католиків від лютеран за зовнішнім виглядом?

І, до речі, Папу Івана Павла ІІ в миру звали Каролем Войтилою, а не Войтілою, як назвала його кореспондентка: у польській мові, як і в українській, И та І - це різні звуки, позначувані різними літерами, відповідно Y та I.

Слідом ішов синхрон Ангели Меркель і загальні слова кореспондентки про те, що політики загалом схвально відгукнулися про зречення Папи Римського. Тональність матеріалу можна було визначити як стримано-доброзичливу.

Кореспондентка Неллі Ковальська запропонувала матеріал про реакцію, як сказала ведуча, «українських католиків та греко-католиків біля церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі в Києві». Кореспондентка одразу виправилася: «Насправді я перебуваю біля храму Святого Василя». Розпочався матеріал із зазначення: в храмі не було «аж стільки людей» і картинки майже порожньої церкви. Аж потім було показано синхрон отця Тараса, який дуже схвально відгукувався про Бенедикта XVI. «Ще ми сьогодні відвідали головний костел римо-католиків, - вела далі кореспондент, а на екрані був геть безлюдний інтер'єр храму; назва храму так і не пролунала. - Там теж дуже стримано, власне, коментували сьогоднішню головну подію. (Отець Тарас у попередньому сюжеті коментував її аж ніяк не стримано. - Б.Б.) Узагалі, єдиною людиною, яка офіційно прокоментувала вчинок Папи Римського (а до чого тут офіційність або неофіційність? - Б.Б.), це був Любомир Гузар (а хто він такий? У сюжеті не було зазначено - Б.Б.), він своє ставлення до сьогоднішньої події висловив у чотирьох словах: "Я сам зробив так само"».

Настоятель костелу Святого Олександра (тільки з титрів, і тільки тут і можна було дізнатися, про який храм ідеться) у короткому синхроні не висловив певного ставлення, завершивши свої слова: «Церква і надалі існує».

Загалом сюжет був доброзичливим, от тільки... навіщо було так ретельно привертати увагу глядачів до порожніх храмів? Таких самих репортажів із православних храмів у «неслужбовий» час і не пригадати...

А новини Першого радіоканалу розповідали слухачам про... відставку Папи Римського. Приїхали...

У жодному матеріалі не пролунало жодного слова про те, що Йозеф Ратцингер був другим поспіль Папою-неіталійцем після того, як від 1523 року папський престол обіймали лише італійці. Жодного слова не пролунало про те, що Бенедикт XVI був першим за всю історію Католицької церкви Папою - вихідцем із країни, де католики не становлять більшості.

Із жодного матеріалу не проглядало, що католиками (східного та західного обрядів) є близько 6 мільйонів громадян України.

Натомість телебачення транслювало нам суто російський дискурс, навіювало, що: а) католицизм - це щось чуже й далеке, б) католицизм - це щось не дуже гідне поваги й в) католицизм - це щось вороже або, як писала колись газета «Правда», це «передовий загін американського імперіалізму».

Наше телебачення навіювало й навіювало нам бінарне світосприйняття: є православні - «МИ», «СВОЇ», й є католики - «ВОНИ», «ЧУЖІ».

От тільки навіщо все це було?

P.S. Учора тему зречення Папи Римського обговорювали в «Шустер live». Цю дискусію «Телекритика» проаналізує в подальших текстах.

Джерело: telekritika.ua

p