Звіщати, свідчити та поклонятися – ці три слова стали темою проповіді Папи Франциска, яку він виголосив під час першого Євхаристійного богослуження, яке він очолив в базиліці святого Павла за мурами. У неділю, 14 квітня 2013 р., ввечері, Святіший Отець відвідав останню з чотирьох Папських базилік Вічного Міста. Перед початком Святої Меси він помолився біля гробу святого Павла, а після її завершення – перед іконою Пресвятої Богородиці, яка зберігається в каплиці Розп’яття, і перед якою 1541 року святий Ігнатій Лойола, засновник Єзуїтського Ордену, та його перші товариші склали вічні обіти, що було фундаментальною подією у становленні Товариства Ісусового.

За словами Папи, святий апостол Павло був смиренним і великим Апостолом Господа, Якого він звіщав словом, Якому дав свідчення мучеництвом та Якому поклонявся усім серцем.

Коментуючи читання з Діянь Апостолів, Святіший Отець зазначив, що на наказ замовкнути і не навчати в ім’я Ісуса, Апостоли чітко відповіли: «Слід більше слухати Бога, а не людей». І їх не зупинило ні бичування, ні інші переслідування та кари. «А ми? – Запитав проповідник. – Чи здатні ми нести Боже слово в середовища нашого життя? Чи вміємо говорити про Христа, про те, Ким Він є для нас, в своїй родині, з людьми, які є частиною нашого щоденного життя? Віра народжується зі слухання, а зміцнюється звіщенням». Але звіщення святого Петра та апостолів не обмежується лише словами, «віра в Христа заторкує їхнє життя, яке перемінюється, отримує нове спрямування, і саме своїм життям вони дають свідчення вірі та звіщенню Христа».

Євангеліє розповідає про те, як Ісус тричі запитував святого Петра, чи він любить Його, а на його ствердну відповідь доручив пасти Своє стадо, а пізніше додав: «Як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш» (Ів 21,18). «Це слово, – сказав Святіший Отець, – звернене, насамперед, до нас, пастирів: неможливо пасти Боже стадо, якщо не погодитися на те, щоб нас провадила Божа воля, навіть і туди, куди ми не хочемо, якщо ми не готові свідчити Христа даруванням себе самих, безоглядно і безкорисливо, іноді й ціною власного життя. Але це стосується всіх: Євангеліє слід звіщати та свідчити. І кожен повинен запитати себе: як я свідчу Христа своєю вірою?» Йдеться про те, щоб мати відвагу жити по-християнськи. Свідчення бувають різними, і кожне є важливим. Також і те, приховане від загалу, свідчення людини, яка щодня живе вірою. І свідчення тих, які переносять страждання з причини вірності Євангелію, хто віддає своє життя за вірність Христові. «Той, хто нас слухає та бачить, повинен змогти в наших діях відчитати те, що чує з наших вуст і прославити Бога!», – наголосив Папа Франциск.

Однак, як зауважив далі проповідник, все це стає можливим лише тоді, коли ми розпізнаємо Ісуса, Який нас покликав та запросив іти Своїми слідами, та переживаємо з Ним глибокі внутрішні взаємини. У цьому контексті Святіший Отець запропонував кожному в своєму сумлінні відповісти на наступне запитання: «Чи поклоняємося Господеві? Чи приходимо до Бога лише, щоб просити та дякувати, чи приходимо також, щоб адорувати Його?» Що ж означає адорувати, поклонятися? «Це означає навчитися бути з Ним, зупинятися, щоб з Ним спілкуватися, відчуваючи, що Його присутність є найсправжнішою, найкращою, найважливішою від всіх інших».

Поклонятися Господеві означає віддавати Йому те місце, яке Він повинен займати у нашому житті, а тому слід позбуватися численних малих чи великих ідолів. Іноді вони бувають добре прихованими, ними можуть бути «амбіції, кар’єризм, смак успіху, ставлення себе в центрі, намагання переважати над іншими, претензії на те, щоб бути єдиними володарями свого життя, якийсь гріх, до якого ми прив’язані». Кожен, за словами Святішого Отця, повинен щиро в своєму серці відповісти і на таке запитання: якого прихованого ідола маю я у своєму житті, який заважає мені покланятися Господеві?

«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Папа Франциск, – Господь щодня кличе нас вірно та відважно іти за Ним, Він зробив нам великий дав, вибравши Своїми учнями; Він заохочує нас звіщати Його з радістю, як Воскреслого, але просить чинити це словом та свідченням свого щоденного життя. Господь є єдиним, єдиним Богом нашого життя та заохочує нас позбавлятися багатьох ідолів і поклонятися лише Йому. Звіщати, свідчити, поклонятися».

Джерело: Радіо Ватикан