Антоніо Ґауді проголошений Преподобним Слугою Божим

Папа Франциск відзначив героїчність іспанського архітектора, який присвятив значну частину свого життя будівництву Храму Святого Сімейства, і розцінив його роботу як місію, спрямовану на наближення Бога до людей.

Відсьогодні видатний представник каталонського модерну, якого називають «Божим архітектором», носить титул Преподобного Слуги Божого. Цей титул також було присвоєно трьом священникам: П’єтро Джузеппе Трієсте, Анджело Бугетті та Агостіно Коццоліно – також на основі визнання героїчного характеру їхніх чеснот. Папа уповноважив Дикастерію у справах святих оприлюднити декрети щодо цих постатей, а також про беатифікацію Елісви від Пресвятої Богородиці, засновниці Конгрегації Третього Ордену Босих Кармелітів, та італійського місіонера в Бразилії, мученика о. Назарено Ланчіотті.

Геній із божественною інтуїцією

Найвідомішим твором Антоніо Ґауді-і-Корнета є Базиліка Святого Сімейства – Саґра́да Фамі́лія (Sagrada Familia). Іспанський архітектор, який народився 25 червня 1852 року, ймовірно, в Реусі, приступив до будівельних робіт у 1883 році, через рік після закладення першого каменя, коли йому був лише 31 рік. Відтоді все своє життя він присвятив будівництву цього храму, що виявило його мистецький геній, глибоку побожність і духовність. Лише п’ятьма роками раніше він отримав звання архітектора і підготував архітектурні нотатки – так званий «Манускрипт» із Реуса, – в якому він висловив свої ідеї щодо орнаментів та сакральних споруд і продемонстрував своє глибоке знання та прив’язаність до таємниць християнської віри.

Послідовник святого Філіппа Нері

Молодий Ґауді бачив Саґраду Фамілію як місію, довірену йому Богом, і, пам’ятаючи про це, він перетворив оригінальний неоготичний дизайн у щось зовсім інше та оригінальне – натхненне формами природи та сповнене символізму, що виражає його глибоку віру та духовність, спираючись на бенедиктинську та францисканську традиції. Глибоко натхнений святим Філіппом Нері, він багато разів протистояв труднощам, керуючи будівельними роботами з відвагою та довірою до Бога та переносячи численні прояви ревнощів і заздрості з боку свого професійного середовища.

Праця – прославляння Бога

У 1887–1893 роках він проектував і здійснював авторський нагляд також і над іншими творами – як світськими, так і сакральними. Під час Великого посту 1894 року він тяжко захворів унаслідок суворого посту, який мало не коштував йому життя, але врешті привів його до глибоких духовних переживань на шляху пошуку Бога. Коли він одужав, то продовжив працювати, але, втративши усіх близьких, повністю присвятив себе духовному життю, відмовився приймати нові замовлення і зосередився виключно на праці над храмом Саґрада Фамілія. У 1925 році він переїхав до невеликої кімнати при храмі. Як глибоко релігійний і практикуючий християнин, вірний таїнствам, він перетворив своє мистецтво на гімн хвали Богові, Якому він віддав плоди своєї праці і про Якого його творіння повинні були розповісти світу.

7 червня 1926 року він потрапив під трамвай. Оскільки його не впізнали, то відвезли до лікарні для бідних – Santa Creu. Там, отримавши таїнства, він помер через три дні – 10 червня. Участь у його похороні взяло близько 30 тисяч людей.

За матеріалами vaticannews.va.