Бенедикт XVI – Учителем Церкви?

«Я сподіваюся, що одного дня Бенедикт XVI буде визнаний Доктором Церкви в традиції великих святих Августина, Григорія, Ансельма та Бонавентури», – сказав кардинал Марк Уелле у заяві для італійської католицької щоденної газети Avvenire. Префект Конгрегації у справах Єпископів на пенсії познайомився з Йозефом Ратцінґером понад 30 років тому. Він вважає, що попередній Папа був «володарем взаємин між вірою та розумом». Теологія Йозефа Ратцінґера оцінюється багатьма як спроба захистити незмінний вклад віри від спроб підірвати її. Однак дехто вважає це надто компромісним.

Згадуючи свою останню зустріч із Бенедиктом XVI незадовго до його смерті у монастирі Mater Ecclesiae у Ватикані, кардинал Уелле розповідає: «Я мав радість щороку відвідувати його в монастирі Mater Ecclesiae, або як друга, або для консультації. Минулого разу його голос був дуже слабким, але очі залишалися світлими і спокійними. Він випромінював лагідність і шляхетність, пройняті духовністю і людяністю. Він залишається дороговказом для нашого непростого часу».

Ієрархи вперше зустрілися у 1990 році у зв’язку з ідеєю створення інституції, присвяченої пам’яті великого швейцарського теолога Ганса Урса фон Бальтазара, яка б слугувала розпізнаванню покликань і формації молоді до життя згідно з вказівками Євангелія.

У контексті цього кардинал Уелле наголошує, наскільки важливою, навіть вирішальною, була для Ратцінґера дружба та протистояння з двома гігантами католицької думки, такими як Ганс Урс фон Бальтазар, «чий христоцентризм і теологічну еклезіологію він цінував, що підкреслює тісний зв’язок між Дівою Марією і Церквою».

Посилаючись на роки, які він провів як спіпрацівник Бенедикта XVI, кардинал Уелле наголосив на лагідності свого колишнього керівника, а також на його рішучості в засудженні та протидії «скандалу сексуальних зловживань», вчинених духовенством.

Через понад 10 років після його відставки з Петрового служіння в лютому 2013 року канадський кардинал зізнається, що переконаний у пророчому характері цього рішення. «Таке сильне і пориває з минулим».

«Обставини його відставки були незабутніми, і я певною мірою цього очікував, не будучи приватно про це повідомленим, тому що я бачив, що Папа більше не відчував у собі сил поїхати, наприклад, до Ріо-де-Жанейро на Світові Дні Молоді у липні 2013 року. Я уявив, що після довгих роздумів і молитов він, можливо, збирається передати цю посаду комусь іншому. Його рішення завжди здавалося мені вчасним і пророчим, як і момент, коли він вирішив піти на відпочити в тиші та молитві. На мою думку, його жест залишається одним із найбільших свідчень смирення, безкорисливого служіння та любові до Церкви», – говорить кардинал.

«Його незмінний авторитет – це знак теологічного авторитету, який увійде в історію як один із видатних теологів Церкви, – додає він. – Ратцінґер втілював доктринальний авторитет Церкви таким чином, що викликав повагу навіть у своїх опонентів. Лишень подумайте, що навіть будучи «просто професором» теології, він завжди вів діалог із культурою свого часу. Він бачив свою місію, як було сказано у його єпископському гаслі, коли він був архиєпископом Мюнхена у Баварії, як «співробітника правди», тобто як свідка Христа, який є уособленою Істиною. Звідси його скромність, особиста відстороненість від престижу служіння і готовність йти на поступки», – вважає кардинал Уелле.

«Сподіваюся, що одного дня його визнають Доктором Церкви в традиції великих святих Августина, Григорія, Ансельма та Бонавентури», – підсумовує він.

За матеріалами pch24.pl

About The Author