27 листопада 1096 р. розпочався Перший Хрестовий похід. Що стало його причиною?

Після смерті Мухамеда орди ісламських завойовників розпочали свій похід проти християнської Візантії. Ісламське завоювання християнської Північної Африки та християнського Близького Сходу супроводжувалось насильницькими наверненнями християн на іслам. Досить швидко впали такі центри християнства як Єрусалим, Дамаск, Александрія. В часі цих походів мусульмани знищили 30 тис. християнських церков. Мусульманські завойовники завоювали Піренейський півострів та вдерлися у Францію із Заходу та підступали неодноразово під стіни Царгороду із Сходу. Мусульмани не приховували, що їхньою ціллю є підкорення християнської Європи.

Пік мусульманських погромів проти християнських святинь осягнено 1009р. коли халіф Абу Алі аль-Мансур аль-Хакім зруйнував Базиліку Воскресіння в Єрусалимі. Базиліка охоплює Божий Гріб і Голготу. Ситуація погіршилась і через унеможливлення християнським паломникам відвідування Святої Землі.

Прямими причинами Першого Хрестового походу стали наступні речі:

Мусульмани зламали договір, який гарантував безпеку християнським паломникам та захищав християнські святині від руйнування. Християни під мусульманським пануванням були переслідувані, християнські церкви руйнувалися, а паломники часто ставали предметом работоргівлі.
Християнська Візантія неодноразова зверталась до Заходу з проханням про військову допомогу проти мусульманських агресорів.
Гостро стояло питання збереження християнської присутності на Близькому Сході, безпеки паломників та порятунку християнських святинь від цілковитої руйнації.

Якщо історики з часів епохи так званого Просвітництва постійно намагалися очорнити Хрестові походи, як загарбницькі акти злобних християн проти мирних мусульман, то сьогодні вчені все більше схиляються до спроб об’єктивно оцінити ці оборонні війни християн проти мусульманських агресорів.

Так професор історії з Університету у Ґрайфсвальді д-р. Еґон Флайґ стверджує, що закликавши Європу до Хрестового походу Папа Урбан ІІ «вчинив цілком правильно. Якби Царгород впав у 1100 році, то величезна мусульманська військова потуга увійшла б в Європу на 400 років раніше. У такому випадку, очевидно, не відбувся б розвиток європейської культури: не було б Маґдебургського права, не існувало б поняття про конституційні права і обов’язки, не було б катедр, не відбувся б Ренесанс, не було б ніякого розвитку науки… Адже у країнах завойованих мусульманами зникла свобода! Греція – чудовий приклад цього…. Ексцеси, які відбувалися в часі Хрестових походів, а які засуджували Папи, слід все ж таки розглядати як ексцеси, а не правило».

Історик Томас Маден – найбільший спеціаліст нашого часу по Хрестових походах твердить, що Ціла історія Хрестових походів – це реакція Заходу на жахи мусульманської агресії.

Ісламська пропаганда, яка змальовувала хрестоносців, як різунів, а яку некритично брали як чисту монету антихристиянськи налаштовані історики не витримує критики. Так зокрема твердження арабських джерел про те, що хрестоносці вирізали в Єрусалимі 100 тисяч населення не може відповідати дійсності, оскільки на той час Єрусалим міг мати що найбільше 10 тисяч. Також твердиться що хрестоносці вирізали усіх євреїв у місті, проте, єврейська присутність в Єрусалимі після його взяття хрестоносцями зберігаєтся. Це, щоправда, не виправдовує ексцеси, які дійсно мали місце в часі Хрестових походів. Проте, змальовування Хрестових походів, як якогось злочину, чи злочинного задуму не має під собою жодних підстав.

За матеріалами: Narod.hr